Добре тому ковалеви, 'же на обѣ руки кує.
Добре шумѣти в чужи̂м.
Добро все умѣти, а не все робити.
Доброго коршма не зо̂псує, а лихого и церков не направить.
Добро дурня здурити.
Доброє ковало не боится молота.
Добро псу муха.
Добро́ тиць, як ниць.
Добрый жнець не пытає, чи широкій заго̂нець.
Добрый интерес, коли повный черес.
Добрый курець, коли є люлька и тютюнець.
Добрый пан — нѣ бьє, нѣ лає, та в ничим не дбає.
Добрый пес лучшій, як злый чоловѣк.
Добрый хлѣб, коли нема колача.
Добри̂ дѣти вѣнець, а лихіи конець.
Доведе язык до Кієва[1] — але и до кія.
Довжник весело бере, а смутно во̂ддає.
Догаджає, як чиракови на ритѣ (шановавши сонѣнько святоє и день бѣлый и вас яко кречных).
Догана мудрого бо̂льше стоить, як похвала дурного.
До готового хлѣба знайдеся губа.
- ↑ Кієв (Кыєв), старый город над Днѣпром, первенець вѣры христіанскои на Руси — мати градом руським (як Нестор пише).
Пр. Изд.
