Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/36

— 29 —

До Дмитра (каже дѣвка): А люшки! бо тя перескочу — а по Дмитрѣ: А кота! бо тя наздопчу.
До Дмитра дѣвка хитра, а по Дмитрѣ хочь нею грубу вытри.
До доброи кирницѣ стежка удоптана.
До Ильѣ ро̂й по̂д гилѣ, а по Ильѣ ро̂й на гилѣ.
Доки ся не намучить, доти ся не научить.
До кривои дѣры, тра кривого ко̂лка.
До кума треба розума.
Дома лев, а на во̂йнѣ тхо̂рь.
До милованя нема силованя.
Домового злодѣя нѣхто не встереже.
До мого берега нѣчог' не приплине, хиба трѣска або — —
До мѣста по грошѣ, а на село по розум.
До оружа! до хлѣба, та до ножа.
До права треба мати два мѣшки: оден грошей а другій бачности.
Доробився хлѣба, ажь зійшов на дѣда.
До святого Духа не скидай кожуха, а по святим Дусѣ ще ходи в кожусѣ.
Доси збанок воду носить, доки му ся ухо не урве.
Доскулив, як пугою по водѣ.
До сѣмь лѣт чеши, по семи лѣтех стережи, ще заплати кому, щоб' взяв лихо з дому.
До сѣти впаде, хто з дурным краде.