Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/44

— 37 —

З другого ся насмѣває, а за себе забуває.
З другои бочки зачинає.
З дужчим боротися — смерть за плечима.
З дужшим не борись, з богатым не судись.
З дурным нѣ знайдешь, нѣ подѣлишься.
Здыбав го, як чайку на гнѣздѣ.
З дѣдьком не сягай до однои миски.
Земля бы го святая не пріймила!
З єдного вола двѣ шкирѣ не деруть.
З єдного дерева хрест и лопата.
Ззираются як на тура.
Зійшовся Яким с таким.
Зла искра все поле спалила и сама згасла.
Злодѣй злодѣя зараз по̂знає.
Злый сховок и найлѣпшого попсує.
З малои искры великій огонь.
Змиловався Бо̂г на рака, дав му ззаду очѣ.
З милого ссѣсти купити ѣсти.
Змѣрив го во̂д но̂г до голов.
Змѣшався як Омелькова мати перед смертью.
Знає Бо̂г з неба, що кому треба.
Знає господин, хто чого годен.
Знає, де зимують раки.
Знає ко̂т, чіє сало.
Знає — за курячу пипку. — Знає, з носа кап, а в губу хап.
Знає пес середу.
Знає свиня (шановавши сонѣнько св., образы св. и слухи ваши̂) що перець, вона каже що то гречка.