Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/45

— 38 —

Знаєте нас самых, знайте и межи людьми.
Знає чорне на бѣлым — не слѣпый.
Знайдешь — не веселися; згубишь — не смутися.
Знайшов — сокиру за лавою.
Знайшов церковцю Богу молитися.
Знала кобыла, нащо во̂з била.
З нашого Захарка, нѣ Богу свѣчки, нѣ чортови угарка.
Знають сусѣды, що ѣсть богачь на обѣдѣ.
Знаются, як лысіи конѣ.
З ним нѣ сто̂й, нѣ погоди.
Зо злои травы не буде доброго сѣна.
Золота швайка мур пробиває.
Золоти̂ горы обѣцяє.
Золоти̂ руки, а вражій писок.
Золото, срѣбло губу затыкає.
Золотый ключь до кождых дверій придастся.
З осичины не роблять колес.
З разу лычко, а пото̂м ремичко.
З разу ѣли логазу, а як ся запомогли, то й без вечери лягли.
Зуб за зуб затялися.
З-ѣвши колачь берися знов до хлѣба.
3-ѣси мульку.
З-ѣсть пес пса, коли нема барана.
З яким пристаєшь, таким сам остаєшь.