Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 41 —

И чортови треба часом свѣчку запалити.
И я научуся по семій детинѣ дѣвочити.


К.

Каже детина, що бита, але не скаже, за що.
Казав пан „кожух дам“ — та єго слово тепле.
Казав пан, та изробив сам.
Казав сенека: сто̂й собѣ з далека, та потакуй.
Казала Феся, що обійдеся.
Каламутна вода, як кисѣль, як жур.
Калѣка не до вѣка — а пан не до смерти.
Капуста не тлуста, а Матвѣй не гордый.
Карає Бо̂г старіи кости за грѣхи в молодости.
Карай Боже до вѣка (таким хлѣбом).
Каша наша, батько̂в борщ.
Килько воску, тилько й свѣчки.
Килько свѣта, тилько дива.
Кинув слово як в маточину.
Клин клином выбивають.
Клин му в голову забив.
Ко̂нь знає, як му сѣдло долѣгає.
Ко̂нь молодый в гроши̂ йде, а старый выходить.
Ко̂нь над силу не потягне.