Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/82

— 75 —

Плаче, як роба в неволѣ.
Плачте очи — видѣли 'сте, що 'сте куповали.
Плете дубы, як на палилѣ. — Плете банелюки.
Пливає, як пампух в олѣю.
По̂ди до Кракова, всюда бѣда однакова.
По̂ди за Бескиды, не збудешься бѣды.
По̂ди и за Карпаты то треба бѣдовати.
По̂ди з дурнем на раки, а во̂н ловить жабы.
По̂ди псе, укуси мене, а потому бѣды не збудешься.
По̂ду до церкви, але не буду молитися.
По̂знав, куда стежка в горох.
По̂знав сво̂й свого.
По̂знає и коза, коли полудне.
По̂знай грача, не партача.
По̂знати вовка, хоть в баранѣй шкирѣ.
По̂знати ворону по пѣрью.
По̂знати дурного, по смѣху і̂ого.
По̂знати з мовы, якои хто головы.
По̂знати пана по холявах.
По̂знають хлопцѣ и в калній сорочцѣ.
По̂лтя нѣхто не мастить.
По̂рвався, як з мотыкою на сонце.
По̂сла нѣ сѣкуть, нѣ рубають.
„По̂шла бы ты за муж?” — „Та бы ся по̂шло.” — „Маєшь ты що?” — „Табы ся знайшло.” — „А робила бы ты?” — „От! розговорили 'сте ся. 
По̂шла єго псалтыра на перець.