Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/90

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 83 —

Рука руку мыє, абы обѣ були бѣли̂.
Руки бѣли̂ а сумлѣньє чорне.
Рушив розумом, як здохле теля хвостом.
Рыба в водѣ, а ѣсти ѣй годѣ.
Рыба рыбою живе, а люде людьми.
Рыба, свинина не потребує вина.


С.

Савка в кут, коли гостѣ сут.
Сам блудить, а других судить.
Сам бык землю борикає, и на себе кидає.
Само ся дає, коли є.
Санна ѣзда, ангелская ѣзда, але дѣдьчій выворо̂т.
Свиня (шановавши слухи ваши) квичить, а в пло̂т лѣзе.
Свиня (выбачте) мѣх дре, и сама реве.
Свинѣ (выб.) не до поросят, коли ю смалят.
Сво̂й до̂м не ворог, коли прійдешь, то прійме.
Сво̂й менѣ не милый — а при мнѣ го не бій.
Сво̂й, не сво̂й, не лѣзь в город.
Сво̂й свому завсѣды рад.
Сво̂й хоть не заплаче, то ся скривить; хоть ся не скривить, то не высмѣє.
Своє взяв, тай прав.
Своє не видить по̂д носом, а чуже по̂д лѣсом.
Своє святоє — чуже найсвятѣйше.
Свои люде не Татаре, не дадуть загибати.