Цю сторінку схвалено
— 87 —
Сорока скрегоче, гостѣ каже.
Сором стер собѣ с чола.
Сорочки не має, а женитися гадає.
Сорочку викупив, а сукман заставив.
С палця собѣ того не выссав.
С панами рѣдко, а з дурнями нѣколи не приставай.
Спаньєм голоду не перебудешь.
Спаньє не дасть коньє.
Спасо̂вка ласо̂вка, а петро̂вка голодо̂вка.
Спасся як медвѣдь.
С перцем, чи не с перцем, коли с щирым серцем.
Спився як Беля (Бейла)[1].
Спи доню — най ти доля росте.
Спить сова, тай куры бачить.
Спить, якбы шовком шив.
Сплющій пес не угонить заяця.
Спо̂лка двох годує.
- ↑ 1188 Бела король угорскій, буцѣм в помо̂чь прогнаного Князя Галицкого Володимира Ярославича, по̂дступив с сильным во̂йском по̂д Галичь. Галичане по удаленію свого Князя Романа Мстиславича Володимирского во̂творили врата Уграм. Бела уверг Кн. Володимира в темницю, а осадив на княжеским престолѣ сына свого Андрея, котрый загостившися беспечно, пановав насильно над Галичанами; доки Кн. Володимир не утѣк из неволѣ, и (1190) с помо̂чью Казимира Справедливого не приступив по̂д Галичь. Тогдѣ Галичане выгнали Угро̂в и з радостію пріймили свого родимого князя. По ти̂м то Белѣ осталась приповѣдка.
Прип. Изд.
