усї части людської потуги ростуть і розповсюдняють ся з кождим роком і над усяке сподїванє. Всякий з вас знає також, що й державна машина знаходить ся на подібній дорозї видосконаленя, що розумнїйші й людянїйші суспільности дбають про внутрішній супокій і підпомагають слабих та бідних, словом чоловік розвиває по всїх усюдах свою інтелїґенцию й лагодить своє положенє. Годї отже не добачити, що загальний стан, обичаї й людський дух перетворюють ся, тай годї виминути висновок, що нова подоба річий і умів мусить за собою повести також нову подобу штук. Першу добу сього нового розвитку видала славна французька школа в 1830; остає ся нам дожидати другої появи. Се дорога, мої панове, яка розкриває ся для ваших змагань і ваших праць. У хвилї, коли лагодите ся ступити на сю дорогу, маєте право надїяти ся добра від нашого столїтя і від себе самих. Дослїд бо, до якого ми на останку дійшли по довгій дорозї, показав вам, що до виданя гарних творів потреба одинокої умови, яку вказав уже великий Ґете: „Наповнїть свого духа і цїлу свою душу ідеями і вражінями вашого столїтя, а твір зложить ся“.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Іпполіт Тен. Фільософія штуки. 1902.pdf/103}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
