Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/63

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


манастирям та підтверджують загально всі маєтки, полковницькі листи роблять це не вповні, частково підтверджують, рідше надають, але не села, а землі та млини: це різниця значна, коли пригадати, як стояла справа з наданням сіл старшині та як заховували такі грамоти до слушного часу, поки не зміняться умови. Часом і терміни в наданнях можуть привести читача до непорозуміння. Один з ранішніх полковницьких листів — Гуляницького полк. Ніженського — на млин — вживає термін — „подалисмо“, що може наводити на думку, що це є наданню нового, між тим далі йде пояснення цього терміну „млинъ на р. Митяговцѣ з давнихъ часивъ належній монастиру“, отже це не є надання зовсім нового, але потвердження попереднього, викликане звичайними обставинами того часу і „подалисмо до заживання“ з наказом не втручатись до манастирських справ: „абы того млина спокойне заживали и нѣ отъ кого жадной и найменшой кривды и перешкоды поносить не мѣли, так отъ козаковь, яко тежъ и посполитихъ людей“ (Ген. сл. Н. п. №92). Отже це звичайний охоронний універсал (від втручань козаків та посполитих людей до манастирського господарства), які так старанно підбирали собі землевласники в 1650-тих роках за-для охорони від кривд та руїни, звертаючись до гетьмана і до полковників. Нагадаємо ще потвердження Київ. полк. Василя Дворецького ман. Київ. Братському на його недавні надання від гетьмана Богдана Хмельницького: універсал гетьманський („листи войсковые одъ Богдана Хмелницкаго“) загинув підчас пожежі і манастир прохав від полковника якогось листа, що полковник і виповнив, „будучи свидомъ“ про те гетьманське надання. Коли звернути увагу на дату цього потвердження, стане ясно, чому прохати про це як-раз довелося полковника; це було 3 травня 1659, коли знову починалась затяжна боротьба між московським урядом і гетьманом — і манастир думай себе якось забезпечити від можливих несподіванок таким офіційним листом. Отже і цей полковницький лист має прикмети охоронних листів того часу, опертих на инші попередні документи[1].

Повільне вироблення сталої певної системи земельних надань на умовах військової служби скупчувало всі такі справи в руках гетьманської влади, зменшуючи в цім відношенню компетенцію полковників: за полковниками залишається тепер потвердження гетьманських надань чи инших відповідних документів в цілях регістрації та координування з ними в своїй адміністративній діяльності. Цей процес скупчення справ земельної політики в руках гетьманської влади часом гальмувався: бувало це, коли точилась боротьба між гетьманами та Москвою, коли йшла боротьба між претендентами на гетьманську булаву, коли слабшала влада гетьмана і — натомість — виростала влада місцевої адміністрації, полковника. Ми вже бачили, як до місцевої, ближчої влади, звертались за охоронними листами. В такій-же ролі виступали — місцями — і москов-

  1. Дворецький, взагалі, цікавився життям Київськ. манастирів — його підпис на тестаменті м. Петра Могили. Пам. К. К. II №16.