5
Луцьке міщанство в XVI в.
в листі в. кн. Казимира, не обґрунтовано документами (не брати, бо сам пан не був і привилеїв на то не вказав, або — сами були, а привилеїв своїх не положили). В деяких випадках пани заявили, що нічого не знають про оскаржені збори, та обіцяли, коли так дійсно бувало, повернути з нав'язкою. Хто поклав документи, тому затверджено, згідно з вказівками документів, і хто не подав документів, а посилався на них, тому зазначено умовно, брати, як зазначено в привилеях.
Що стосувалося до головних мит у замках за межами Волинської землі, вирішено передати це на рішення в. князя (с. 68).
Справа з ревізією прав на мита була не така проста, бо зачепила матеріяльні інтереси впливового панства та його самолюбство. Примусити таких панів покласти свої привилеї не завсіди було можливо і ми бачимо дійсне відтягування та проволікання справи, В. князівські потвердження документів, що їх подано в тій справі, мають спеціяльне зазначення, що видано їх у звязку з ревізією мит[1].
Скаржились теж міщани луцькі на те, що позаводили пани нові торги по своїх маєтностях і тим підривають луцькі ярмарки. Коли запитали панство, вони заявили, що ці торги існують згідно з в. князівськими привилеями та не можуть шкодити луцьким ярмаркам, бо знаходяться далеко від Луцька самого. Ревізори вирішили справу цю передати на рішення в. князя (с. 65). Як відомо, практика вимагала, щоб нові торги не перешкоджали торгам попереднім в тій-же місцевості. Отже треба було вияснити місцеві географічні та торговельні умови, напрям шляхів, їх порівняльну вигоду та тоді вже вирішувати з дозволом на прохання пана завести новий торг у своїм маєтку „на новім корені“, де раніш не було. Ясно, що такі справи вимагали деяких перевірок, запитань, пояснень від тих, що знали добре місцеві умови. Ревізори цієї справи брати на себе не хотіли і переносили на рішення господаря до центра.
З незавдоволенням зауважило ратушне міщанство лихий стан великого мосту, який був під'їздом до замку. Міщанам було важливе це питання з огляду на жвавий торговельний рух, стан самого мосту та гатки перед мостом дуже їх цікавило. Можна гадати, що та уважність, з якою ставиться ревізія до мосту, і відбиває те спеціяльне зацікавлення, яке примушувало міщан звертати увагу ревізорів на стан мосту. Подані відомості характеризують поганий стан та неуважність до цієї справи з боку инших верстов людности.
Незавдоволення міщанства викликали теж і стан будови та охорони укріплень. Як звичайно, замкові укріплення будувала держава на державні кошти з участю та допомогою місцевої людности. Підтримання укріплень в добрім стані лежало на місцевій людності. Міщанство разом з селянами замковими та церковними різних груп працювало над ремонтом укріплень. Кожна група мала свою пайку праці, виділену реально, частину парканів, мостів. В Луцьку ця праця ремонту була складніша,
- ↑ Арх. VIII. IV, с. 2.
