критерієм була важливість справи і люди, які могли її вирішувати.
Слід хоч коротко спинитись на складі посольств. З літератури відомо, що посольство призначалося із кількох осіб, але тільки одному доручалося вести переговори. Іноді були випадки, коли ведення переговорів доручалось двом послам[1]. В російських документах інші члени посольства називались «товаришами» посла[2].
Крім повноважних послів, до складу посольства входили писарі, як правило, канцеляристи з Військової канцелярії. В посольстві Ф. Вешняка до Варшави писарем був Іван Петрушенко[3], у посольстві С. Савича в Москву 1651 р. писарем був М. Гунашевський [4], а в посольстві Г. Яцкевича у Варшаву 1652 р. Ф. Конельський[5]. Писар у посольстві був потрібний в усіх випадках. Він іноді був єдиною письменною людиною, як це видно на прикладі згадуваного посольства Г. Яцкевича, коли писар підписувався «именем всех …яко писати неумеючих»[6].
Посольство супроводжували козаки, а також «челядь» — слуги. Особливо значним за кількісним складом було посольство в Москву, очолюване С. Богдановичем і П. Тетерею. Крім них, послом був також осавул Брацлавського полку Григорій Кирилович, а в «товаришах» були Кіндрат Якимович, гетьманський пасинок, осавул Герман Гапонович, Ілля Харитонович («черкашенин» Ілля Харков), військовий толмач Яків Іванов, писар Іван Жданов, козаків 28 чоловік, «людей» 17. Серед козаків значиться «подьячий» Д. Михайлович і два трубачі[7].
В ті часи не тільки на Україні, але також в інших країнах, на дипломатичній службі використовували також купців, зокрема грецьких, та представників духовенства[8]. Вони, звичайно, були лише виконавцями політичної лінії, виробленої гетьманським урядом.
Іноді послів через небезпеку, яка могла їм загрожувати, супроводжувала значна кількість козаків. І. Виговського в листопаді 1648 р. з-під Замостя до трансільванського кордону супроводжував козацький загін з 1000 чоловік[9]. Українських послів на переговори з королем і ханом в 1653 р. під Жванцем супроводжувало 5 тисяч козаків[10].
- ↑ І. П. Крип'якевич, Богдан Хмельницький, стор. 402.
- ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 126, 132 та ін.
- ↑ J. Michałowski, вказ. праця, стор. 74. Л. Кубаля вважає, що писарем був Ян Петрашевський, за походженням мазовецький шляхтич (Szkice historyczne, Lwów, 1880, t. І, стор. 299).
- ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 363.
- ↑ Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 709.
- ↑ Там же, стор. 729.
- ↑ Акты ЮЗР, т. X, стор. 425—427.
- ↑ Див. I. Крип’якевич, Богдан Хмельницький, стор. 400—401.
- ↑ «Жерела…», т. VI, стор. 100.
- ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 391.
