Особливо зростає кількість закладних актів в XVI ст. Склалося юридичне визначення закладного маєткового акту — «заставной лист», «застава», «заставил», зрідка — «заемное письмо», «поступил», «заарейдовал».
«Заставные листы» подавалися власниками маєтків для запису в замкові книги. Форма акта залишається в основному попередньою, але вона значно розширюється і ускладнюється записом різних додаткових даних про походження маєтку, його склад, про умови держання маєтку в закладі, а також про умови повернення його попередньому власникові.
Згідно з умовами акта заклад анульовувався, якщо після встановленого строку власник маєтку повертав орендаторові закладну суму, а той — «заставный лист». Повернення закладного документа після анулювання закладу було однією із найважливіших умов застави. В одному із документів повідомляється, що коли після повернення закладної суми той, хто тримав маєток у заставі, не міг віддати «заставного листа», власник маєтку зробив «запис» про повернення «заставних» грошей не тільки в київських гродських книгах, а й прохав «уписати» «запис» з київських гродських книг «до книг наших канцлярейских коронных» і взяв про це «выпис с книг на то под печатью нашою коронною», тобто заручився для певності документом державного значення[1].
Дарування маєтку оформлялося «листами записными», «записью», а сам акт дарування визначався в документах словами «дал», «записал», «отписал», «даю, дарую и записую»[2]. На прохання того, хто дарував, «записні листи» стверджувалися королівськими грамотами, заносилися в замкові книги, в книги королівської та великокнязівської канцелярії ([[w:Литовська метрика |Литовської метрики]]). Форма «записного листа» будувалася за принципом розглянутих вище маєткових актів на продаж земельних володінь.
Документи про поділ та обмін маєтків за формою були подібними до дарчих актів. Документи про поділ маєтків називалися «листы дельчие», а сама маєткова операція — «дел», «дел вечистый», «отделили»[3]. Поділ маєтків здійснювався з участю свідків, які ставили свої печатки на «листы дельчие». За бажанням учасників «делу» документ стверджувався королем, заносився до книг земських і гродських, Литовської метрики. Так само складалися «листы» на «мену» (обмін) маєтків[4].
Розширення тексту маєткових актів викликалося важливою причиною. В ньому передусім знайшов своє відображення такий соціально-економічний фактор, як посилений розвиток фільвар-
