кового господарства, зростання панської ріллі. У зв’язку з цим опис маєтків ставав усе складнішим. У переліку складу маєтків на першому місці називався панський двір (фільварок), панська «пашня», «поля пашные», «земля пашная», «пашня влостивая». В численних документах скріплювався продаж, віддача в «заставу» маєтків «з двором», «з пашнею дворною»[1]. Детальнішим ставав опис панського двору, подавалися розмір поля і кількість худоби, відомості про садові, городні культури, про угіддя, промисли, описувалися будівлі, майно тощо. Подібного типу опис містить, зокрема, «лист заставный» маєтку Угринов-ського на Волині[2].
Маєткові акти доповнюються також даними про селян маєтку. В переліку складу жалуваного або стверджуваного маєтку в XIV—XV ст. називалася часом певна група сільського населення. В актах же XVI ст., як правило, на першому місці почали називатися всі селяни маєтку: «люди», «з людми и землями тамошними», «со всими селы и людми всими», «со всими», «со всими людми и их землями» і т. п.[3].
В актах на продаж, дарування, обмін та інші операції в XVI ст. сільське населення, перелічене в формулі складу маєтку, називається поряд з землею, угіддями та ін. як об’єкт продажу, дарування, обміну тощо.
Маєткові акти XIV—XVII ст. юридично узаконювали не тільки феодально-кріпосницьку залежність селянства, а й його повинності. Вони відіграли помітну роль в юридичному оформленні кріпосного стану селян на Україні.
Розглянувши основні типи маєткових актів, можна зробити висновок, що вивчення їх з точки зору дипломатики дає можливість не тільки впевнитися в їх достовірності, а й значно доповнити фактичний матеріал документів цінними даними про соціально-економічні відносини на Україні в XIV—XVII ст.
В статье рассматривается дипломатика украинских актов на землевладение XIV—XVII зв. Автор отмечает взаимосвязь содержания и формы актов. показывает появление, распространение и изменение формул типовых актов на землевладение в зависимости от развития феодально-крепостнических отношений на Украине в XIV—XVII вв.
