Грошове господарство Галицької Русі досліджено в нумізматичній літературі в найбільш загальних рисах. По суті намічено лише основні одиниці галицькоруського грошового обігу, та й то скоріше за аналогіями з сусідніми землями, ніж на підставі вивчення конкретних особливостей цього обігу. Питання ж грошової лічби, співвідношень між номіналами на ринку зовсім не розроблені, що зв’язано насамперед з нечисленністю писемних джерел, зокрема з відсутністю документального матеріалу, необхідного для вивчення грошового господарства (рахунків монетного двору та ради міста, митних книг, податкових описів тощо). До того ж поза увагою дослідників залишився такий важливий засіб вивчення грошового обігу, як аналіз монетних скарбів. Монетні скарби становлять важливе, а часто і єдине джерело вивчення монетного обігу феодальних держав.
Скарби монет, якщо не рахувати тих, що збиралися протягом довгого часу, є начебто застиглі моделі грошового обігу того дня, коли скарб був захований. Зрозуміло, що чим більше скарбів знайдено на певній території, тим повнішу уяву можна скласти про особливості її грошового господарства.
Існуючий фонд речових та документальних джерел, незважаючи на його бідність та суперечливість, дав нам можливість накреслити картину фінансового господарства Галицької Русі, систему грошової лічби, а для початку XV ст.— встановити справжні співвідношення між номіналами її грошового обігу. Для цього були використані міські книги Львова і Перемишля, судові та рахункові книги, які, на жаль, збереглися лише у фрагментах. Специфіка записів цих єдиних систематичних джерел робить їх придатними для нумізматичного дослідження галицькоруської економіки кінця XIV — початку XV ст., бо в
