Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 2 (1966).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

для того, щоб в разі потреби можна було взяти відповідний «випис» (копію). Чимало копій з ранніх жалуваних грамот збереглося в пізніших стверджуючих грамотах та інших маєткових документах.

Стверджуючі грамоти на маєтки видавалися на прохання власників з різних причин. Одні власники після вступу на престол нового монарха вважали за потрібне одержати від нього стверджуючий «лист» на попередню «данину». Інші прохали ствердити за ними маєток, що належав їх батькам і перейшов до них у спадщину[1]. За стверджуючими грамотами зверталися і тоді, коли в жалуваних грамотах не було сказано про надання маєтку «на вічність». Так, у стверджуючій грамоті князю Чевертинському (1514 р.) сказано: «Лист первшую данину нашу перед нами покладал и бил нам чолом, абыхмо то подтвердили ему привильем нашим на вечность»[2].

Особливо були зацікавлені в одержанні королівської стверджуючої грамоти ті, що придбали маєток шляхом купівлі, як дарунок, тестамент. Разом з новопридбаним маєтком вони одержували від попереднього власника маєткові документи на його ім’я, а також купчий, дарчий чи заповітний акт, в складанні якого іноді брали участь старости, воєводи та їх помічники — місцева влада. В стверджуючій королівській грамоті за 1543 р. магнату Федору Сангушковичу записано, що він «лист продажный... перед нами покладал и просил нас абыхмо тую куплу его при моци зоставили и привильем нашим ему то потвердили... то есмо учинили, тую куплю его при моцы зоставуем и на то даєм сесь привилей и оные села... потверждаем у непорушну»[3].

Однією з найдавніших є стверджуюча грамота короля Казі-міра від 1361 р. на маєтки в Галичині, в якій згадуються пред’явлені прохачем «старых князий листы»[4]. Формула стверджуючої грамоти на маєтки має своєрідну структуру. Як і жалувана грамота, вона починалася з імені короля. Потім викладалась суть прохання власника маєтку: на які маєтки і «листы» він бажає одержати королівський привілей. Пред’явлені для ствердження документи іноді тільки називались, інколи переказувався їх зміст, а часом переписувався і повний текст кожного документа. Завершувалася грамота ствердженням королем всіх набутих володінь: «Потвердили привильем нашим на вечность», «потверждаем сим нашим привильем вечно и навеки непорушно»[5] і т. п.

Стверджуючі грамоти на куплені, одержані в подарунок маєтки були подібні до тих, що скріплювали пожалування. Тільки

  1. Акты ЮЗР, т. І, стор. 39—40.
  2. Там же, стор. 47.
  3. Там же, стор. 117—119.
  4. Там же, стор. 1.
  5. Там же, стор. 61—62.