Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 3 (1968).pdf/232

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


М. Ф. Котляр
МОНЕТНЕ ҚАРБУВАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР У РАДЯНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

Протягом середньовіччя на Україні, як і в більшості країн Східної Європи, обертались монети іноземного походження візантійські, арабські, чеські, польські, німецькі та ін. Проте не слід забувати, що на території нашої республіки були викарбувані перші руські монети, що і далі тут декілька разів функціонували монетні двори, задовольняючи потреби місцевої ексноміки у платіжних засобах. Метою нашого короткого огляду систематизація концепцій радянських нумізматів-дослідникі щодо історії Монетної справи на території України.

Більше як сто років у вітчизняній історіографії триває полеміка навколо перших руських монет: златників з ім'ям Володимира та срібляників з іменами Володимира, Ярослава і Святополка. Довгий час сріблянки з ім'ям Ярослава навіть не хотіли визнавати за монети не тільки нумізмати ХІХ і початку ХХ ст., а й дослідники радянського часу. Наприклад, відомий знавець давньоруського грошового господарства М. П. Бауер писав: «Що стосується Ярославля срібла, то я не схильний вважати його за монету. Для такої воно надто добре... Питання про близькість до печатки менше б бентежило мене. Чи і було це щось на зразок ввірчого знака, якими споряджалися згідно з літописом, руські гості, що відвідували Константинполь?»[1] Бауера повністю підтримав визначний радянськи фахівець у галузі сфрагістики М. П. Лихачов: «Ярославле срібло — метеор. Екземпляри настільки унікальні, що про поширення їх як монети не може бути й мови». Він також визнає монети Ярослава печатками[2]. Однак цю концепцію досить лег-

  1. Н. П. Бауэр. Древнерусский чекан конца X и начала XI в. Известия Государственной академии истории материальной культуры, т. Л., стор. 317.
  2. Н. П. Лихачев. Материалы для истории византийской и русск сфрагистики. – Труды Музея палеографии, т. П. Л., 1930, стор. 178.