Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 3 (1968).pdf/233

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ко спростував О. В. Орєшников, який переконливо довів, що срібляники Ярослава, незважаючи на їх рідкісність, є звичайними монетами з усіма притаманними останнім функціями, на яких «не бачимо жодного сліду печатки»[1]. Майстерність виконання монети є лише свідоцтвом високого рівня монетного виробництва.

Набагато складнішою була справа затрибуцією та хронологізацією перших руських монет. У 1882 р. І. І. Толстой видав велику монографію[2], в якій розподілив усі найдені срібляники між трьома князями: Володимиром Святославичем, його нерідним сином Святополком і рідним — Ярославом Володимировичем Мудрим. До його висновків скептично поставився М. П. Чернев, який відніс монети з ім'ям Володимира (і срібляники, і златники) до XII ст. і розподілив їх між Володимиром Мономахом і чернігівським князем Володимиром Давидовичем (1139-— 1151)[3]. Імені Святополка Чернєв взагалі не зміг прочитати на монетах, віднесених Толстим до цього князя, так само, як на деяких срібляниках він не побачив імені Володимира. І. І. Толстой відповів йому докладною статтею, у якій за лишився на старих позиціях[4].

У дореволюційний час М. П. Чернєва частково підтримав О. В. Орєшников, який також відніс ряд монет з ім'ям Володимира до Мономаха[5].

Як бачимо, радянській нумізматичній науці у проблемi найдавніших руських монет дісталася складна спадщина. Монети дуже важко піддавалися датуванню, атрибуції, їх метрологія нечітка, епіграфіка ховала багато загадок. Слід додатково на голосити на тому, що у тогочасній Європейській монетній справі руські срібляники і златники не мають аналогій як за технічними якостями, так і особливо за насиченістю зображеннями і написами — останні були у прямому розумінні слова пропагандистами влади і могутності руських князів, що карбували ці монети.

У 1925 р. О. О. Ільїн на матеріалі створеної ним топографії знахідок срібляників і златників розглянув погляди своїх попередників на карбування найдавніших руських монет. Він у ці лому схвалив класифікацію І. І. Толстого, однак зауважив, що срібляники Ярослава побачили світ майже одночасно із Воло-

  1. А. В. Орешников. Денежные знаки до монгольской Руси. — Труды Государственного исторического музея, вып. 6. М., 1936, стор. 45—46.
  2. И. И. Толстой. Древнейшие русские монеты великого княжества Киевского. Нумизматический опыт. СПб., 1882.
  3. Н. П. Чернев, Заметки о древнейших русских монетах. СПб., 1888, стор. 63— 65, 69—70 та ін.
  4. И. И. Толстой. Древнейшие русские монеты X—XI вв. — Записки императорского Русского археологического общества, новая серия, т. VI, 1893.
  5. А. В. Орешников. Русские монеты до 1547 г. М., 1896, стор. 5.