Сторінка:Історичні піснї українського народа. 1908.pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
X. Похід в Волощину.

Із Низу, із Днїпра тихий вітер повіває,
Військо козацьке в поход виступає:
Тілько Бог сьвятий знає, Бог сьвятий відає,
Що Хмельницький думає-гадає!
Об тім не знали нї сотники, нї полковники,
Нї отамани куріннії, чури козацькії,
Нї мужі громадськії.
Тільки Бог сьвятий знає,
Що наш пан гетьман Хмельницький,
Батько Зинов Богдан чигиринський,
У городї Чигиринї задумав, вже й загадав.
Дванацять пар пущок[1] вперед себе відіслав,
А ще стиха до козаків словами промовляв:
„Козаки ви, молодцї, ідїть же ви ріднії!
Прошу я вас, добре дбайте,
Та в охотнеє військо поспішайте!“
За гетьманом Хмельницьким козаки йдуть,
Як ярая пчола гудуть.
Которий козак не має в себе
Шаблї булатної, пищалї семипядної,
Той козак кий на плечі забирає,
За гетьманом Хмельницьким
В охотне військо поспішає.
Як до річки Днїстра прибував,
Сам Хмельницький наперед всїх рушав,
На три части козаків переправляв,
А ще до города Сороки прибував,
Під городом Сорокою шанцї копав
У шанцях куренем стояв.
А ще од своїх рук листи писав,
До Василія молдавського посилав,
А в листах приписував, словами промовляв:
„Ей, Василю молдавський, господарю волоський!
Що тепер зі мною будеш думати й гадати:
Чи будеш бить ся, чи будеш мирить ся?

  1. гармат.