Сторінка:Істория України-Руси. Написав Олександер Барвіньский (1904).pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


чудскі племена (захожі з Азиі). З тих мішанцїв, Русинів і Фінів або Чудів витворив ся окремий нарід званий московским, від міста Москви, що опісля стала столицею сеї землї. На тих землях оснував внук Володимира Мономаха, Андрій Боголюбский[1] підвалини до Володимирско-Cуздальского опісля великого Московского князївства. Він назвав себе великим князем, наїхав і здобув Київ (1169 р.), і з того часу занепадає Київ а перевагу має Москва, столиця вел. Московского князївства.

4. Почин Галицкого князївства.

Червона або Галицка Русь була мабуть найкрасшою і найзаможнїйшою з руских земель. Правнуки Ярослава Мудрого, Ростиславичі: Володар Перемиский і Василько Теребовельский подїлили ся сим краєм, а син Володаря Володимирко, злучив всю Червону Русь в цїлість, вибрав Галич над Днїстром своєю столицею (1141 р.) і дав почин Галицкому князївству. До великого процьвіту і сили дійшло Галицке князївство за єго сина Ярослава Осьмомисла (так званого задля великого розуму). Колиж вимер рід Ростиславичів, загорнув Галицке князївство волиньский князь Роман, а крім того прилучив до него Київске князївство і з того часу Київ перестає бути осередком Руси, а вся вага перехиляє ся на Галич. Князь Роман поляг в бою з Поляками, коли єго син Данило був ще малим хлопятком. Скоро підріс Данило, почав відзискувати свою батьківщину, перенїс з Галича, де єму дали ся в знаки бутні бояри, свою

  1. Так названо єго від села Боголюбово, в котрім любив проживати.