столицю до Холму (на Волинї), оснував Львів около 1230 року (названий по імени сина Льва) і вславив ся яко хоробрий лицар воєнними походами навіть поза границями своєї держави.
Страшний напад Татар під начальством хана Батія знищив землї князя Данила і приневолив єго утїкати з краю, але опісля вернув Данило і признав хана своїм зверхником. Щоби визволити ся зпід нелюбого єму татарского ярма, глядїв Данило помочи у Папи Римского, признав Папу головою Церкви і дістав від него королївську корону (1253 р.) та називав ся з того часу королем Руси. Колиж обіцяна поміч не наспіла, зірвав Данило зносини з Римом. Син Данила князь Лев перенїс свою столицю до Львова, відбудованого по зруйнованю Татарами, але коли небавом вимер рід галицко-волиньских князїв, дістав ся сей край під владу сусїдних держав Польщі і Литви.
5. Лад на Руси за князїв.
Верховну власть в кождім князївстві мав князь, що майже не розлучував ся із своєю дружиною, зложеною з воєнних людий. Старші і поважні дружинники звали ся боярами. Хоробрих дружинників надїляли князї землями і иньшими подарками.
Головне населенє на Руси творили міщани й селяни. Звичайно самі они вибирали собі урядників, що дбали про лад в громадї. Вибір відбував ся на вічу, яке скликував князь. Там рішали ся також важнїйші справи, відбував ся і суд, а верховним судією був князь. По містах як Київ і инші, процвитала торговля, там купцї (гостї) привозили з далеких країв вина, сукна і т. и. а вивозили мід, віск, скіри, кожухи і т. и.
