Сторінка:Істория України-Руси. Написав Олександер Барвіньский (1904).pdf/23

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


половині 16-го столїтя зростає кольонїзация в Брацлавщинї і Київщині, збільшае ся число козацтва і обсяг єго области, витворює ся окрема верства козацка, що не признає над собою ніякої чужої власти адмінїстрацийної ані судової. Під проводом своїх старостів, котрих звуть гетьманами нападають козаки на Крим і побережа Чорного моря.

2. Запорожска Сїч.

Із своїх уходів давали козаки десятину зарібку старостам, тимто і старости дбали про охорону сих уходів. Між сими старостами визначив ся і причинив ся найбільш до зросту козаччини черкаский і канївский староста Дмитро Вишневецкий (нарід звав єго Байдою). На однім з островів[1] порослих очеретами, лозами і яворами, що розкинули ся в долїшнім кориті Днїпра, поза дорогами (се є камінними скелями), по яких Днїпро спливає в Низ, збудували собі козаки за Дмитра Вишневецкого твердиню (1556 р.), обезпечену валами і частоколами, що звала ся Запорожска Сїч, бо там сидїли козаки як у засїцї. Се був головний табор низових козаків, почин славного Запорожа, званого кошем, котрим правила якби окремою державою вибирана на оден рік старшина, з кошевим отаманом на чолї і там жили Запорожцї без жінок як монахи. Козаки жили в куренях, якби в касарнях, а серед Сїчи була церква св. Покрови. Важні справи рішала війскова рада, всї були тут рівні, на всї уряди вибирала рада.

  1. одні кажуть, що се було на острові Хортицї, иньші що се було на Томаківцї.