що Хмельницкий для усмиреня покарав кількох завзятих полковників смертю.
Почала ся дальша війна з Польщею, але під Берестечком, недалеко Бродів понесли козаки велике пораженє, де їх згинуло чимало, і Білоцерковский мир випав для козаків гірше, як Зборівский договор, бо реєстр зменшено на 20 тисяч. Хмельницкий почав оглядати ся за союзниками, переговорював з семигородским князем Ракочієм, думав також про союз з Волощиною, де одружив свого сина Тимоша з дочкою волоского господаря (князя) Лупула, пересправляв з Шведами, але не вспівши осягнути підмоги від сих держав, звернув ся до союза з Московщиною.
З початком 1654 р. зробив Хмельницкий умову, на Переяславскій радї, з московскими боярами, заступниками царя. Реєстровцїв збільшено на 60 тисяч, призвано міщаньский і селяньский стан вільним а тодї і всї селяни вписали ся за міщан, щоби знов не попасти в кріпацтво. Але Переяславска умова була мабуть навмисне вельми не ясно уложена з питомим московскому урядови крутїйством, а тим користував ся опісля московский уряд, щоби мало-помалу відбирати права україньско-рускому народови. Хмельницкий не мав полїтичного розуміня і не вмів покористувати ся тою силою, яку єму дав нарід, тай нарід не мав ще потрібної осьвіти, щоби осягнути мету своїх бажань; умів нищити ненависний єму лад, але не знав, як збудувати те, що єму було потрібно, як зробити Україну независимою державою. Хмельницкий бачив, що не обезпечив добре самоуправи України тай лише три роки пережив Переяславску умову (умер в Суботові 1657 р.).
