сковщина не вспіли для себе захопити всеї України, погодили ся між собою в Андрусівскім мирі (1667 р.) так, що правобережну Україну (на захід Днїпра) забрала Польща, а лївобережну Московщина. До того ще обі сї держави умовили ся з Туреччиною, що південна частина України між долїшним Днїстром і Днїпром має остати пустинею, на котрій нїхто не сьміє поселювати ся.
8. Гетьманованє Мазепи.
Новий зворот в сїй сумній добі руїни починає ся з гетьманованєм Івана Мазепи. Він був найбільш осьвічений з україньских гетьманів, щирий і горячий патріот і рад був бачити Україну самостійною державою, одначе йшов до сеї мети не доброю дорогою. Він намагав ся приєднати собі старшину козацку і хотїв з неї утворити окремий дворяньский стан, роздавав поміж ню уряди і землї, дбав, щоби сини козацких старшин набирали ся висшої осьвіти в заграничних школах, перемінив київску академію в унїверситет, пособляв иншим школам, заводив печатнї, але не зважав зовсїм на прихильність народу, так що нарід став проти него бунтувати ся.
На чолї сих широких верств народних станув Семен Палїй, хвастівский полковник і намагав ся довести до злуки правобережну Україну з лївобережною і з Запорожем. За єго приводом став нарід з доволї густозаселеної лївобережної України переселювати ся понад Бог і Днїстер, на Поділє і Полїсє і випирати звідтам панів, а Палїй заводив селян-кріпаків в козацтво. Проти сему виступає Польща і Палїй був приневолений звернути ся о підмогу до царя і Мазепи,
