гетьманьство а управу України обняв московский ґенерал-ґубернатор Румянцев.
9. Гайдамаччина і колїївщина.
Опісля помирив ся цар Петро з Туреччиною і Польщею і в користь Польщі зрік ся правобережної України та видав указ, щоби всї правобережні кольонїї переселили ся на лївий бік Днїпра. Цїлими громадами переносить ся нарід на лївий бік Днїпра, а через пів року стала правобічна Україна пусткою. На сих пустках почала знов Польща з початком 18-го столїтя нову шляхотску кольонїзацию, а хто тут поселив ся, мав на 30 лїт слободу від всяких повинностий і роботизни. Але як минули сї слобідскі роки, були селяни знов приневолені підлягати панам і їх судови, вертати в кріпацтво, а се викликало знов невдоволенє між народом.
Одначе нарід не мав уже сили вести отверту боротьбу із шляхтою а під проводом козаків з Сїчи або з України збирав ся по лїсах та байраках у ватаги, нападав шляхотскі оселї, убивав або проганяв панів та грабував їх добро. Такі ватаги зложені з людий званих гайдамаками появили ся не лише на степовій Українї, але й на Полїсю, Волинї і на Поділю, а їх проводирі звали ся ватажками або отаманами. Нарід сприяв гайдамакам, бо бачив в них оборонцїв своїх прав і волї та помагав їм грабувати паньске добро. Наостанку в 1768 р. зняло ся на Українї велике гайдамацке повстанє зване колїївщиною під проводом Залїзняка і Ґонти, що вже мало полїтичне значінє[1]. Се було останне кріваве
- ↑ Такі ватаги появляли ся від кінця 15 до початку 19-го столїтя і в Галичинї, в Карпатах, під назвою опришків,
