Сторінка:Істория України-Руси. Написав Олександер Барвіньский (1904).pdf/40

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Як давнійше, так і тепер найшли ся деякі Русини, що для власної користи або із слабодушности відцурали ся рускоі мови і народности, кажучи: niema Rusi, а инші знов стали накручувати гарну руску мову на лад росийскої мішанини, якої не розуміє нї Русин нї Москаль. Однак загал сьвідомих Русинів стоїть при тім прапорі, який підняли рускі патріоти в 1848 р., і заявили перед сьвітом, що Русини є самостійним народом, окремішним від польского і московского (росийского). Мимо всяких трудностий і перепон, які стрічають Русини, поступає народна робота і розвиток рускої народности з кождим роком щораз красше вперед, а доказом сего численні рускі товариства й інститути, як Просьвіта, Наукове Товариство ім. Шевченка, Дністер, Народна Торговля і багато инших, численні рускі школи народні і рускі ґімназиї, а можна сподївати ся, що перегодом дібють ся Русини і свого унїверситету. Відрадною проявою є іменно, що Русини що раз більше беруть ся не лише до орґанізациі політичної, до роботи наукової і просьвітноі, але й до економічної.

За прикладом галицких Русинів пішли і Русини на Буковинї, де наші поети Федькович і Воробкевич розбудили народну сьвідомість, а патріотична робота передових Русинів буковиньских довела і там широкі верстви народні до осьвідомленя і видала вже гарні плоди, так що і в Галичинї і на Буковинї бачимо видимі успіхи в розвитку руского народу.

Лише в Угорщинї, де живе около 600 тисяч Русинів, нарід лишений просьвіти, не має ще національної сьвідомости та коротає своє бідолашне житє в темнотї. Щиронародна просьвіта, подавана живою рускою мовою моглаби і там розбудити нове житє