закінчити цю роботу та зберегти владу не вдалося: село окупували війська кайзерівської Німеччини. Куркулі і поміщики, підтримані окупантами, чинили розправу над біднотою.
Гранівці почали активну боротьбу проти ворога. Л. Гнилозуб став організатором партизанського руху в усій волості. Цей рух не припинявся й після краху німецької окупації. Героїчно боролися проти петлюрівців місцеві селяни М. Люлька, Є. Безкурський, А. Совенко та інші. 12 березня 1919 року група фронтовиків, очолювана М. Шевчуком та представником Гайсинського повітревкому Т. Вдовиченком, організувала мітинг, на якому створено волосний революційний комітет. До його складу ввійшло кілька мешканців Гранова. Головою його став С. М. Бобровський. Того ж дня волревком розігнав петлюрівську управу і призначив свою варту. Однак через тиждень петлюрівські банди, що знаходились у селі Тишківцях, захопили Гранів. Вони пограбували і підпалили село. Пожежа не вщухала більше трьох днів. У ніч на 19 березня петлюрівці закатували понад 40 жителів села. Тоді від побоїв загинули активні борці за Радянську владу Д. Совенко, Ф. Кривий, І. Гук та інші. 22 березня 1919 року гранівські селяни створили повстанський загін і під керівництвом волревкому підняли повстання. Та владу втримати не вдалося, сили були нерівними. Повстанці відступили, а потім влилися в 7-й Сумський радянський полк. Волревком пішов у підпілля. Зрадник видав петлюрівцям список волревкомівців. У липні 1919 року бандити захопили голову волревкому С. М. Бобровського. Кілька тижнів водили його по селах, а потім привели до Гранова, геть скривавленого, побитого нагаями. На центральний майдан зігнали все населення і тут прилюдно його повісили[1].
В січні 1920 року в село вступили радянські війська. Волревком відновив свою діяльність. У 1920 році в Гранові створено комітет незаможних селян. Його очолив А. Ратушняк. Бідняки дружно вступали до комнезаму. Незабаром він об'єднав понад 100 чоловік. Та радянському будівництву перешкодив напад військ буржуазно-поміщицької Польщі. У червні 1920 року окупантів вигнано, і радянські органи продовжували будувати нове життя. Комнезам насамперед відібрав лишки землі та реманент у нетрудових елементів. Понад 500 десятин землі наділено бідняцьким господарствам. Успішно впроваджувався в життя закон про наділення землею і реманентом безземельних і малоземельних селян, було встановлено суворий контроль за виконанням продрозкладки.
Петлюрівці разом з місцевими куркулями вчиняли терористичні акти. Від рук бандитів загинув секретар ревкому А. В. Ляховський, райпродкомісар А. Л. Моряк та активний продпрацівник Бахтерєв[2]. Для боротьби з рештками петлюрівських банд у Гранівську волость 20 квітня 1921 року прибув 6-й полк Червонокозачого корпусу. На кінець року бандитське кубло у Гранові в основному розгромлено. 1922 року до села прибув загін чекістів, який повів рішучу боротьбу з куркульськими елементами. Поступово нормалізувалося життя. В 1923 році в Гранові налічувалося 2034 двори з 6779 жителями[3]. Тоді в селі створено партійний осередок. Наприкінці 1923 року засновано й комсомольську організацію. Комуністи і комсомольці виступали пристрасними ініціаторами всіх заходів щодо будівництва нового життя. Мешканці села охоче обирали комсомольців до сільради, правлінь різних організацій і товариств. Пильно стежила молодь за збереженням громадського добра, загони «легкої кінноти» були грозою для несумлінних працівників.
Комуністи і комсомольці мобілізували селян на відбудову сільського господарства, проводили масову політико-виховну роботу, організовували кампанії допомоги червоноармійцям — Тиждень допомоги дітям полеглих червоноармійців, Тиждень допомоги пораненим тощо. Гранівці з ентузіазмом працювали на
- ↑ Вінницький облдержархів, ф. Р-788, оп. 1, спр. 4, арк. 20.
- ↑ Там же, ф. Р-992, оп. 1, спр. 60, арк. 366.
- ↑ ЦДАЖР УРСР, ф. 5, оп. 2, спр. 382, арк. 6.
