Сторінка:Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область.pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

спалаху епідемій доступ сторонніх у місто припинявся, багаті жителі тікали, а господарське життя його завмирало.

Чимало лиха завдавали місту пожежі. З 1381 по 1734 рік хроніка міста занотувала 14 великих пожеж. Найбільша з них у 1527 році повністю знищила місто[1].

Протягом XV—XVIII століть Львів багато разів зазнавав нападів ворожих військ, найчастіше турків і татарів. І хоч повністю здобути місто вдалося лише шведам у 1704 році, Львів зазнавав від цих нападів значних руйнувань, а 14 разів повинен був сплачувати великі викупи.

Проте, незважаючи на все це, феодальний Львів став одним з найбільших міст українських земель, яке в роки свого розквіту, зокрема в 20—30-х роках XVII століття, налічувало до 18 тис. жителів[2]. Він був відомий далеко за межами Галичини як значний ремісничий і культурний центр, як центр національно-визвольної боротьби українського народу проти гніту шляхетської Речі Посполитої.

Більшість населення Львова становили ремісники. Основною формою організації ремесла були цехи, в які об’єднувалися майстри і підмайстри однієї або кількох суміжних спеціальностей.

Перші цехи виникли ще в XIV столітті. Вже в XV столітті в місті налічувалось 9 ремісничих цехів. У 1627 році до 33 цехових об’єднань входило близько 500 майстрів більше, ніж 50 різних спеціальностей[3]. Кожний майстер мав кількох підмайстрів та учнів.

В XVI столітті у Львові з’являється механізоване виробництво, представлене, головним чином, млинами, під якими в той час розуміли будь-які підприємства, що працювали за допомогою механізмів. Крім борошномельних, що виникли значно раніше, були олійні і шкіродубильні млини, паперовий млин з Брюховичах (кінець XVI ст.) та інші.

Львівські майстри досягли великої майстерності. Українські лимарі Іван і Юрій Кузьмичі Рогатинці були відомі своєю тонкою роботою в усій Речі Посполитій та інших країнах.

В деяких галузях ремесла Львів відігравав роль основного центра для всієї Речі Посполитої. Це стосувалося, зокрема, виробництва зброї. Так, звання майстра-мечника на всій території Польщі діставали лише ті ремісники, що пройшли навчання у Львові або Кракові. Львівським зброярам-пушкарям давали замовлення польські королі, волоські господарі, молдавські воєводи. Особливо цінилися на Україні вироби львівських золотарів, зокрема знаменитого майстра

  1. Memorial pozaru miasta Lwowa. Lwów, 1927, стор. 22.
  2. Нариси історії Львова, стор. 62.
  3. 3 історії західноукраїнських земель. Вип. 2. К., 1957, стор. 4.