спалаху епідемій доступ сторонніх у місто припинявся, багаті жителі тікали, а господарське життя його завмирало.
Чимало лиха завдавали місту пожежі. З 1381 по 1734 рік хроніка міста занотувала 14 великих пожеж. Найбільша з них у 1527 році повністю знищила місто[1].
Протягом XV—XVIII століть Львів багато разів зазнавав нападів ворожих військ, найчастіше турків і татарів. І хоч повністю здобути місто вдалося лише шведам у 1704 році, Львів зазнавав від цих нападів значних руйнувань, а 14 разів повинен був сплачувати великі викупи.
Проте, незважаючи на все це, феодальний Львів став одним з найбільших міст українських земель, яке в роки свого розквіту, зокрема в 20—30-х роках XVII століття, налічувало до 18 тис. жителів[2]. Він був відомий далеко за межами Галичини як значний ремісничий і культурний центр, як центр національно-визвольної боротьби українського народу проти гніту шляхетської Речі Посполитої.
Більшість населення Львова становили ремісники. Основною формою організації ремесла були цехи, в які об’єднувалися майстри і підмайстри однієї або кількох суміжних спеціальностей.
Перші цехи виникли ще в XIV столітті. Вже в XV столітті в місті налічувалось 9 ремісничих цехів. У 1627 році до 33 цехових об’єднань входило близько 500 майстрів більше, ніж 50 різних спеціальностей[3]. Кожний майстер мав кількох підмайстрів та учнів.
В XVI столітті у Львові з’являється механізоване виробництво, представлене, головним чином, млинами, під якими в той час розуміли будь-які підприємства, що працювали за допомогою механізмів. Крім борошномельних, що виникли значно раніше, були олійні і шкіродубильні млини, паперовий млин з Брюховичах (кінець XVI ст.) та інші.
Львівські майстри досягли великої майстерності. Українські лимарі Іван і Юрій Кузьмичі Рогатинці були відомі своєю тонкою роботою в усій Речі Посполитій та інших країнах.
В деяких галузях ремесла Львів відігравав роль основного центра для всієї Речі Посполитої. Це стосувалося, зокрема, виробництва зброї. Так, звання майстра-мечника на всій території Польщі діставали лише ті ремісники, що пройшли навчання у Львові або Кракові. Львівським зброярам-пушкарям давали замовлення польські королі, волоські господарі, молдавські воєводи. Особливо цінилися на Україні вироби львівських золотарів, зокрема знаменитого майстра