Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 14 —

праці. Я вже згадував, що мусив виховувати брата й сестру; за останню я повинен був давати лекції у пансіоні, в котрому вона вчилась. Крім того, р. 1864 померла мати моєї нореченої, й мені довелось одружитись раніш, ніж думалось. От-так я зразу став людиною з сем'єю з 3 душ, маючи лешень 600 карб. на рік од університету. Тільки через де-якій час університет набавив мені до 1000 р., згодом і до 1200 р.; — та за те прибуло й моєї родини. Довелось добувати коштів з газетної й журнальної праці. Я став писати кореспонденції, літературні критики, а згодом й передовиці до „С.-Петербургскихъ Вѣдомостей“ [ред. Корш, згодом увільнений гр. Толстим]. Здебільшого я писав про політичне становище т. зв. Південно-Західного краю [Київськ. ген-губернаторство], силкуючись розвіяти туман, нагнаний на публіку арістократично-польськими та бюрократично-московськими тенденціями. З часу слав'янського з'їзду у Москві р. 1867 редакція запропонувала мені писати про слов'янське питання і „вести полеміку з московськими газетами.“

Я написав тоді чимало фельєтонів та передовиць, у яких силкувався розглядати російсько-польські й взагалі слав'янські стосунки з демократично-федерального погляду. Само собою, що я не раз торкався українського питання, тим більш, що тоді я тісніще зійшовся з київським українофільським гуртком, — який значно поменшав з 1863 р., — й знову наблизився до українського педагогичного питання.

Року 1865 заведено на Лівобережжі земство,