Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 15 —

а разом з цим стало там на черзі питання про народні школи. Чернигівські земці, серед яких було де-кілька душ, з університетською освітою й українськими тенденціями, звернули увагу на необхідність вживати української мови по місцевих школах. До того ж і у Київськ. ген.-губернаторстві побачали [навіть сам ген.-губ. Безак] потребу оживити народні школи, що замерлі після 1863 р. під тягарем запанувавшого тоді клерікалізму, представником якого у шкільному відомстві був новий попечитель князь Ширинський-Шихматов. Майже одночасно й пр. Шульгин зробився з 1864 р. редактором офіціозного журналу „Кіевлянинъ“, (котрий в р. 1865–66 р. притримувався хоча монархичного, але досить радикального демократизму), й чернигівці запропонували мені писати про шкільні справи на Україні. Я й написав де-кілька статтів про се в „С.-Петерб. Вѣдомост.“, — між иншими: „Земство и мѣстный элементъ въ обученіи“ и „О педагогическомъ значеніи малорусскаго языка“. В останній статті (див. № 93, „С.-П. В.“ 1866) між иншим я розібрав непридатність для всіляких, а особливо українських шкіл „Книги для чтенія въ школахъ кіевскаго учебнаго округа“, виданої кн. Ширинським-Шихматовим замість тієї, що, як я вже згадував, складалась учителями Тимчасової Педагогичної школи. Книга Ш.-Ш. починалась з церковно-слав'янської частини, тоді давала статті на російській офіціальній мові, далі народні пісні й оповідання великоруські, й ні слова — українськаго. Я раяв починати з українського елементу й переходити поволі до російського, і в цьому мої кри-