Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 24 —

підлягання української людности польським панам та їхнім агентам-жидам, є не що инше, як наслідок російської консервативної політики з часів Катерини II.

З цими статтями тісно зв'язані мої праці про Русинів (українців) у Галичині. Ще в Росії я написав де-кілька статтів про цю справу, а потім у Флоренції р. 1872 написав велику статтю, поділену редакцією „В. Евр.“ на дві: „Русскіе въ Галиціи и Литературное движеніе въ Галиціи.“ („В. Евр“ 1873 р). Зазнайомившись у Відні з Галичанами, завівши листування з львівськими літераторами з молоді, народньої, або української партії, (року 1873 за допомогою моїх київських приятелів було відновлено видання їхнього журнала „Правда“ і мене було запрошено писать до нього), я спостеріг, що в думках, яких тримаються в Росії що до галицьких партій, так і в розумінні самих Галичан єсть багато непорозумінь. Так, напр., „стару“ партію вважають „русскою“ або „московською“, а „молоду“ — українською, — за їх літературні й політичні змагання. Тоді як власне обидві партії і в літературі і в політиці — перш за все австро-рутенці клерикального гатунку. Далі, стара партія, хоча й говорить про єдність літературної мови в Росії, а справді навіть не знає російської літератури, особливо нової, так що тут близша до Росії партія українська, котра, знаючи принаймні хоч російську літературу про Україну й писання на українській мові, увійшла все таки в де-яке моральне єднання з освіченими людьми в Росії. Я завважив, опріч то-