Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 30 —

найкращою підвалиною для українських автономних стремлінь, і що всяка наукова, як і политична, діяльність мусить бути заснована на інтернаціональному фундаменті.

Останню думку я проводив у своїх університетських лекціях, в рефератах та дебатах у географічному т-ві, у статтях й розмовах з молоддю, — звісно, відповідно до кожної нагоди; в лекціях і рефератах я напирав на порівнавчий метод. В університеті я викладав курс старої історії, який й почав оглядом історіографії, тоді перейшов до первістної культури і далі до Стародавнього Сходу (одставка викинула мене з университету, коли я читав лекції про Асирію). У географічному т-ві я читав реферати про спільні риси народніх пісень українських та західно-європейських. (Одна з моїх праць: „Отголосокъ рыцарской поэзіи въ русскихъ народныхъ пѣсняхъ“ надрукована у II т. „записокъ Ю.-Зап. Отд. Р. Геогр. Общ.“; друга-більша, резюме котрої я подав на київський архелогичний конгрес 1874 р. — „Пѣсни и сказанія о кровосмѣшеніи“). Едіп у слав'янській народній словесності й оповідання про розлучених братів й сестер  — до цього часу не могли собі одшукать видавця в Росії. Порівнавчий коментарій я вніс і в „Историческія пѣсни малорусскаго народа“, перший том котрих я видав разом з проф. Антоновичем до археологичного конгресу 1874 р. До політичної агітації у Київі я спершу встрявав мало, бо багато часу однімала у мене наукова праця та галицькі справи. При зустрічах з молоддю радикального й українсь-