Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 38 —

влаштування одноденного перепису в Київі та за 2½ роки видало 4 томи матер'ялів], заборонити проживать по українських губерніях та по столицях Драгоманову й Чубинському [останній зробив, з доручення петерб. геогр. товариства, статистико-етнографичну експедіцію по Південно-Західньому краєвї, назбірав матер'ялів на 7 величезних томів, виданих петерб. геогр. т-вом, й дуже багато клопотав про заснування геор. т-ва у Київі, де і був товаришем голови. Правда, Дондуков-Корсаков поклопотався, і Чубинському було дозволено залишитись на ½ року у Київі, а потім подався він на посаду до Петербургу.] Таким чином мене було засуджено, хоча й не безпосередно, на еміграцію. У той самий час австрійський уряд почав конфісковувати українські брошюри соціал-демократичного змісту, а через те я надумав перенести видання „Громади“ до Женеви, куди й перебрався в-осени 1876 р.

З того часу я видав тут 5 томів „Громади“ та кілька популярних брошур на українській мові, окрім белетристики й монографій ріжних авторів, а так само й кілька брошюр на російській мові; по за тим дві книжки „Громади“ видано було мною року 1881 вкупі з С. Подолинським та галичанином М. Павликом, та дві монографії про українську народню словесність [„Нові українські пісні про громадські справи“ та „Політичні пісні укр. народу“], видані мною особно. Крім того, я написав кілька росправ про Україну та її політико-соціальні питання до журналу „Le Gravaillenr“, до „Revue socialiste“, та брошюру „La litterature