Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 40 —

котрої бракує в Росії, то, помоєму, діяльність соціалістів у кождій державі мусить бути ріжна: в Австрії можливо братись за організацію власне соціалістичної партії з робітників та селян русинів у спільці з поляками й жидами; а в Росії перш за все треба здобуть політичну волю; соціалістичні-ж ідеї в Росії можна ширити поки що тільки науково-літературним засобом. Здобути ж політичну волю в Росії, на мою думку, українська нація може не шляхом сепаратизму, а тільки вкупі з иншими націями й країнами Росії через федералізм.

Відповідно такому переконанню я постановив собі такий поділ літературної праці: писать по українському все, що стосується безпосредно до України та до поширення у ній соціалістичних ідей;[1] писати по російському ріжні речі політично-ліберального й федерального характеру, стежучи за всіма подіями, котрі хвилюють публіку в Росії.[2]

  1. Через те, що з приводу усяких процесів не раз по російських, австрійських та пруських газетах згудували про мене, яко про шефа чи члена ріжних революційних організацій у Женеві та про моїх агентів, то я вважаю не зайвим додати, що виіхавши з Росіі за кордон для літературноі праці, я поклав собі за правило ні в яких практичних змовах участи не брати, а обмежитись самою-но літературною діяльністю. Для змов та практичної агітації я не почував у собі здатности, а опріч того гадаю, що еміграція не дає для того ані вигод, а ні права.
  2. Певне, при нагоді, я стараюсь писати й на инших мовах, як що бачу в цьому змогу поширити своі ідеі. Так, окрім ріжних брошюр та статтів, я з охотою співроритничав у Реклю при складанню ним начерку європейської Россіі, бо