Сторінка:Адольф Лоос Орнамент і Злочин.djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Найпотворнішими є ті декоровані предмети, котрі зроблені з найкращих матеріалів із найбільшою ретельністю і вимагали годин роботи. Не те, щоб я не прагнув високоякісних виробів, але — не такого роду.

Сучасна людина, яка цінує декор, як зразок мистецтва попередніх поколінь, відразу впізнає вимучений і хворобливий орнамент сучасності. Ніхто не може створювати орнамент, якщо він живе на рівні нашої культури.

По-іншому — в тих людей та націй, котрі ще не досягли такого рівня.

Я проголошую аристократам; тобто, очільникам людства, які все ще повністю визначають потреби та прагнення тих, хто внизу. Ви осмислюєте народні орнаменти через певну систематизацію, наприклад: персидські килими, словацькі сільські вишивки, давні намиста та тканини. Аристократ дозволяє їм існувати, бо думає, що їх створення пов'язане із якимось одкровенням. Революціонер пішов би туди і сказав: "Це все дурниці". Так само, як відтягнув би стару жінку від придорожньої каплиці зі словами: "Бога нема". Але знаходячись серед аристократів, атеїст піднімає капелюх, проходячи повз церкву.

Моє взуття перенасичене декором, що складається з дірочок і складок. Робота, шевцем виконана, але не оплачена. Я підходжу до шевця і кажу: "Ви хочете 30 крон за пару взуття. Я заплачу вам 40." Цим я дав йому відчуття піднесення і щастя, за які він віддячить мені роботою та якісними матеріалами, абсолютно не пропорційним зайвим витратам. Він щасливий. Людина яка розуміє і цінує його працю і не сумнівається у його чесності це щастя, з котрим він рідко стикається. В його уяві уже є готове взуття. Він візьме найкращу шкіру, правильно розподілить роботу серед працівників. А кількість дірочок та складок на взутті зросте настільки наскільки це можливо. І я додаю: "Але є одна умова. Взуття має бути цілком простим". Цим я скинув його з вершини задоволення у пекло. У нього буде менше роботи, але не буде насолоди.

Я проголошую аристократам. Я сприйматиму прикраси на власному тілі, якщо вони доставляють радість моїм ближнім. Тоді вони мені теж приємні. Я мирився з декором тубільців, персів, словацької селянки та мого шевця, бо вони не мають іншого способу облагородити своє життя. У нас є мистецтво, яке змінило орнамент. Ми їдемо слухати Бетховена чи Трістан після щоденних турбот, а мій швець цього зробити не може. Я не повинен позбавляти його радості, оскільки не можу чимось її замінити. Але той, що слухає Дев'яту симфонію і береться за декорування шпалер — або шахрує, або вироджується.

Відсутність декору підняла інші мистецтва до немислимих висот. Симфонії Бетховена ніколи не написав би чоловік, змушений гуляти в шовку, оксамиті та мереживах. Ті, хто сьогодні бігає в оксамиті — не художники, а блазні чи аматори. Ми стали витонченішими, вишуканішими. Людина, яка є членом стада, намагається виділитись за допомогою кольору. Сучасна людина використовує одяг для маскування. Її індивідуальність настільки сильна, що вже не потрібно більше виражати її одягом. Відсутність орнаменту — знак духовної сили. Сучасна людина використовує орнаменти більш ранніх та чужих культур так, як вважає за потрібне. Власні винахідницькі сили вона зосереджує на інших речах.