Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/112

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Мені треба сказати вам щось дуже важливе.

— Я теж мушу поставити вам кільки серйозних питань. Розкажіть мені, прошу, як вас викрадено?

— Тепер це мало цікаво, — відповіла пані Бонасьє.

— Що ж тоді цікаво? Мій арешт?

— Наше становище дуже змінилося від того часу, як я вас востаннє бачив, пані Бонасьє, і я не дивуватиму, коли не більш, як за декілька місяців, йому багато хто буде заздріти.

— А надто, якщо ви послухаєтесь поради, що її я маю вам дати.

— Мені?

— Так, вам. Є змога вчинити добре й святе діло і разом із тим придбати багато грошей.

Пані Бонасьє добре розуміла, що, кажучи про гроші, вона доторкнеться до найвразливішого місця. Але людина, навіть звичайний крамар, що пробалакала десять хвилин із кардиналом Рішельє, перетворюється на зовсім іншу істоту.

— Набути багато грошей? — спитав Бонасьє з гримаскою.

— Так, багато.

— А скільки, наприклад?

— Мабуть, тисячу пістолей.

— Значить, ви пропонуєте мені щось дуже важливе?

— Так.

— А що саме треба зробити?

— Ви зараз же поїдете. Я дам вам папера, що його ви ні в якому разі не випустите з рук і передасте за призначенням.

— А куди ж я поїду?

— До Лондону.

— Я? До Лондону? Чи не глузуєте ви? У мене немає ніяких справ з Лондоном.

— Проте, іншим треба, щоб ви туди поїхали.

— Хто ці інші? Попереджаю вас, що тепер я вже більш нічого не роблю наосліп і хочу знати не тільки, чим я ризикую, а й для кого.

— Вас посилає вельможна особа, вельможна особа чекає на вас. Нагорода перевищить усі ваші бажання. Ось усе, що я можу вам сказати.

— Знову інтриги. Завжди інтриги. Пан кардинал дав мені добру науку з приводу цього.

— Кардинал? — вигукнула пані Бонасьє. — Ви бачили кардинала?

— Він посилав по мене, — згорда відповів крамар.

— І ви прийняли його запросини, необережний?