— Мовчить, добродійко, мовчить! Вас можуть почути.
— Так, ви маєте рацію; і мені буде соромно за вашу полохливість.
— Але чого ж ви від мене вимагаєте? Скажіть.
— Я вам сказала, щоб ви негайно поїхали й чесно виконали доручення, яке я бажаю на вас покласти. За такої умови я забуваю на все, дарую вам ваші помилки і, більш того, — вона простягла йому руку, — повертаю вам мою дружбу.
Бонасьє був боягуз і скнара, але він любив свою жінку й був зворушений. Мущина п'ятдесяти років не може довго гніватися на двадцятитрьохлітню жінку. Пані Бонасьє бачила, що він вагається.
Бонасьє тверезо важив обидва гніви: кардинала й королеви. Гнів кардинала переважав на багато.
— Якщо ви заарештуєте мене з наказу королеви, я звернусь до його еміненції.
Пані Бонасьє побачила, що зайшла задалеко і злякалася. Вона боязко подивилась на безглузде обличчя, що виявляло непереможну рішучість, як буває у край переляканих дурнів.
— А що вам треба у Лондоні? — спитав Бонасьє.
— Так, дурниці, дещо купити, — миттю зрозумівши своє становище, відповіла молода жінка.
— Тоді, пробачте, я мушу вас покинути, шановна пані Бонасьє, — сказав крамар, згадавши, що про цю розмову йому треба негайно повідомити кардинала. — Я не знав, що ви прийдете, і призначив побачення одному приятелеві. Я зараз повернувся, і коли ви почекаєте на мене рівно півхвилини, я, скінчивши з приятелем, зайду по вас і проведу до Лювру, бо вже сутеніє.
— Дякую вам, добродію, — відповіла пані Бонасьє. — Ви не такий хоробрий, щоб могли стати мені в пригоді. Я краще піду до Лювру сама.
— Як хочете, пані Бонасьє, — сказав колишній крамар. — Чи скоро ми знову побачимось?
— Звичайно. Сподіваюся, на наступному тижні. У мене буде трохи вільного часу і я скористуюся з нього, щоб налагодити наше господарство. Воно, імовірно, занедбане.
Бонасьє пішов, а вона поринула в міркування.
— Гей, пане Бонасьє! Я вас ніколи не кохала, а тепер ненавиджу вас і, присягаюся, ви мені ще заплатите.
Тієї ж хвилини вдар у стелю примусив її підвести голову, і якийсь голос, що йшов зверху, промовив їй:
— Люба пані Бонасьє, відчиніть бічні двері. Я зараз зайду до вас.
