Атос і Д'Артаньян вийшли, а Плянше вирядився розвідатись, чи неможна купити трьох коней десь у сусідів.
Біля воріт стояли два коні, засідлані, здорові та міцні. Це було саме те, що треба. Він спитав, де власники? Йому відповіли, що вони ночували в коршмі й тепер розплачуються з хазяїном.
Атос пішов наниз, щоб розплатитись і собі, а Д'Артаньян та Плянше стояли біля дверей, що виходили на вулицю. Коршмар був у дальній низенькій кімнаті, і Атоса запросили піти до нього.
Нічого не підозрюючи, Атос пішов і виняв дві пістолі, щоб заплатити хазяїнові. Той сидів біля бюрка, одна шухляда якого була витягнена. Він узяв гроші, що йому дав Атос, покрутив їх, і зненацька гукнув, що монета фалшива, і що він звелить заарештувати його з товаришем, як шахраїв.
— Йолоп! — сказав Атос, підступаючи до нього. — Я пообрубаю тобі вуха.
Тієї ж хвилини чотири чоловіки геть озброєні вступили до кімнати через бічні двері й кинулися на Атоса.
— Мене впіймали! — гукнув Атос на все горло. — Вперед, Д'Артаньяне! Вперед, вперед! — І він вистрелив з обох пістолетів.
Д'Артаньян і Плянше не чекали повторення. Вони одв'язали коні, що стояли біля воріт, скочили на них, вдарили острогами й помчали що-духу
— Чи не знаєш, що сталося з Атосом? — спитав дорогою Д'Артаньян у Плянше.
— О, пане, — сказав Плянше, — я бачив, як від його пострілів впали двоє, і скрізь скляні двері почув, що він бився з іншими
— Молодець Атос! — пробурмотів Д'Артаньян. — І подумати тільки, що я мушу кинути його на призволяще. Мабуть, через два кроки й нас чекає те ж. Скачи, Плянше, ти гарний хлопець.
— Я вам казав, пане, — відповів Плянше: — пікардійця впізнають з учинків. До того, тут я на батьківщині, і це мене підбадьорує.
Вони скакали, не відпочиваючи до Сент-Омеру. Там вони дали коням звести дух, мавши з обережности повіддя в руках, нашвидку перекусили, не сідаючи, тут же на вулиці і після цього попрямували далі.
За сто кроків перед Кале Д'Артаньянів кінь упав і ніяк неможна було примусити його підвестись: кров юшила йому з носа та з очей. Залишився кінь Плянше, але й той спинився і ніяк не хотів йти далі.
