Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/135

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Я заборонив виходити всім кораблям, що стоять у портах його величности, і жодний з них, без окремого дозволу, не посміє знятися з якору.

Д'Артаньян здивовано глянув на людину, що необмежену владу, даровану з королівського довір'я, повертала на службу своєму коханню.

Б'юкенгем, з виразу на виду, зрозумів думки Д'Артаньянові і всміхнувся.

— Так, так, — сказав він. — Моя справжня королева — Ганна Австрійська. Скажи вона одне слово, і я зрадив би свою батьківщину, свого короля, я зрадив би бога. Вона просила мене не посилати протестантам Ла-Рошелі допомоги, яку я їм обіцяв, я так і зробив. Я не додержав слова. Що за важниця? Я скорився її бажанню. Скажіть, хіба не щедро винагороджено мене за мою слухняність? Це ж бо моїй покорі завдячую я цей портрет.

Герцоґ поринав у спогади та мрії, коли в опочивальню ввійшов ювілер — ірляндець, великий митець у своєму мистецтві. Він сам признавався, що кожного року заробляє від Б'юкенгема по сто тисяч ліврів.

— Пане О'Реї, — звернувся до ювілера герцоґ, увівши його до каплиці, — роздивіться ці діямантові навіски й скажіть, скільки коштує кожен з них?

Ювілер глянув на їхню гарну оправу, розрахував пересічну вартість діямантів і впевнено відповів:

— Півтори тисячі пістолей кожен, мілорде.

— Скільки потрібно днів, щоб зробити два такі навіски? Як бачите, тут бракує двох.

— Вісім днів, мілорде.

— Я заплачу по три тисячи пістолей за кожен. Вони потрібні мені позавтра.

— Мілорд їх матиме.

— Ви — дорогоцінний чоловік, пане О'Реї, але це не все: цих навісків неможна нікому довірити, а тому їх треба зробити тут же, в палаці.

— Неможливо, мілорде! Тільки я сам можу зробити так, щоб нових неможна було відрізнити від старих.

— Значить, любий мій О'Реї, ви — мій бранець, і коли б схотіли вийти з мого палацу, то не спромоглися б. Скоріться своїй долі. Назвіть потрібних вам підмайстрів і вкажіть, які інструменти треба принести.

Ювілер добре знав герцоґа, розумів, що заперечення даремні, а тому зараз же скорився.

— Чи буде мені дозволено попередити дружину?

— О, ви можете навіть бачитися з нею, любий пане О'Реї; не хвилюйтеся, ваш полон буде приємний. А що