О десятій в малій залі, проти срібного міського буфету, що його охороняли чотири стрільці, в ім'я короля частувано конфітурами та ласощами.
Опівночі по місту розляглися великий галас і численні привітальні поклики: то від Лювру до ратуші, ярко ілюмінованими кольоровими ліхтарями вулицями, наближався король.
Убрані в сукняні мантії радники, мавши поперед себе шість сержантів із смолоскипами в руках, перестріли короля на щаблях сходів, і голова крамарів привітав його. Відповідаючи на привітання, його величність перепросив, що так спізнився, і переклав провину на пана кардинала, який до одинадцятої затримував його в державних справах.
Усім впадало в очі, що король був сумний й заклопотаний.
Один кабінет було опоряджено для короля, другий — для герцоґа Орлеанського, його брата. У кожному з кабінетів лежало машкарадне убрання. Те ж саме влаштоване було для королеви й для дружини президента. Кавалери й дами почоту їх величностей повинні були вбиратися по-двоє в призначених для цього кімнатах.
Перше, ніж увійти до кабінету, король наказав негайно повідомити його про прибуття кардинала.
За півгодини по приїзді короля залунали нові поклики: прибула королева. З тими же церемоніями, як і при зустрічі короля, радники вийшли стрічати високу гостю.
Королева ступила до залі. Помітно було, що як і король, королева була сумна і мала надзвичайно втомлений вигляд.
Тої хвилини, як вона входила, завіса маненької ложі, до того часу запнутої, одхилилася. Із ложі глянуло бліде обличчя кардинала, перебраного еспанським кавалером. Очі його немов уп'ялися в королеву, і жахливо-радісна усмішка промайнула по його губах: на королеві не було діямантових навісків.
Деякий час Ганна Австрійська приймала привітання міської старшини й відповідала на поклони дам.
Раптом на дверях залі з'явився король із кардиналом. Кардинал казав щось пошепки, і король був дуже блідий.
Людовик XIII пройшов крізь натовп і без машкари, в камзолі з ледве зав'язаними стьожками, наблизився до королеви.
— Мадам, — промовив він якимось дивним голосом, — чому ви не одягли діямантові навіски, знавши, що мені було б приємно бачити їх на вас?
Королева озирнулася й побачила кардинала, що всміхався своєю диявольською усмішкою.
