Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/147

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Д'Артаньян застав його в доброму гуморі: король і королева на балі поводилися з ним якнайласкавіше. Щоправда, кардинал був дуже похмурий. О першій вночі пан Де-Тревій пішов, посилаючися на те, що нездужає. Король та королева повернулися до Лювру тільки о шостій ранку.

— А тепер, — сказав пан Де-Тревій, стишивши голос і роздивившися по всіх кутках кімнати, щоб упевнитися, чи вони тут самі, тепер побалакаймо, мій молодий друже, про вас, бо, очевидно, є щось спільне між вашим поверненням, з одного боку, і радістю короля, тріюмфом королеви та приниженістю його еміненції, з другого.

— Чого мені боятися, — відповів Д'Артаньян, — доки я матиму щастя користатися ласкою їх величностей?

— Всього, всього, повірте мені! Кардинал не така людина, щоб забути містифікацію, не сквитавшися з містифікатором, а за містифікатора був, здається мені, мій знайомий ґасконець.

— Невжеж ви думаєте, що кардинал, як і ви, знає, що я був у Лондоні?

— А, чорт побирай! Так ви були в Лондоні! Чи не з Лондону ви привезли цей чудовий діямант, що так блискотить у вас на руці? Будьте обережні, дорогий Д'Артаньяне! Подарунок ворога — річ недобра.

— Цей діямант я одержав не від ворога, — відповів Д'Артаньян, — а від королеви.

— О, жінки, жінки! — скрикнув старий вояк. — Впізнаю їх з їхньої романічної уяви. Так ось — ви бачили руку королеви й тільки. Ви зустрінете королеву, і не впізнаєте її. Вона вас зустріне, і не знатиме, хто ви.

— Але з цим діямантом… — заперечив Д'Артаньян.

— Послухайте, — сказав пан Де-Тревій. — Хочете, я дам вам добру пораду, пораду друга?

— Матиму за честь, пане!

— Так ось! Ідіть до першого-ліпшого ювілера і продайте йому цього діяманта за ціну, яку він дасть. У пістолей нема ймення, юначе, а цей перстень має жахливе і'мя, і він може зрадити того, хто його носить.

— Щоб я продав цього перстня! Перстня, що я одержав од моєї королеви! Ніколи! — скрикнув Д'Артаньян.

— Так, принаймні, поверніть камінь у середину, нещасний божевільний! Аджеж всім відомо, що ґасконські юнаки не знаходять таких річей в шкатулах своїх матерів. Треба завжди матися на бачності, завжди й насамперед. Кардинал має пам'ять учеписту, а руки довгі. Повірте, він підійде ще до вас штукою… Доречі, що сталося з вашими товаришами?