Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/150

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
РОЗДІЛ XXIV
 
ФЛІГЕЛЬ
 

О дев'ятій Д'Артаньян був біля ґвардійських касарень. Він застав Плянше напоготові. Четвертий кінь стояв вже на місці. Плянше був озброєний мушкетом і пістолетом.

При боці у Д'Артаньяна була шпада, а за поясом два пістолети.

Вони сіли на коней й безгучно вирушили. Була глупа ніч, і ніхто не помітив, як вони від'їздили. Плянше їхав позад свого пана кроків на десять.

Д'Артаньян перетяв набережжя, поминув ворота Конференції й попрямував дорогою на Сен-Клю, тоді ще кращою, ніж тепер.

Доки вони їхали містом, Плянше почтиво додержував дистанції, що сам собі визначив. Але скоро дорога стала безлюдніша й темна, він потроху наближався; а коли вони в'їхали в Булонський ліс, то Плянше вже опинився поруч із своїм паном. Треба таки визнати, що хитання високих дерев і відблиск місяця в темній гущавині лісу завдавали йому чималого жаху.

Вони пустили коней клуса.

Плянше, наслідуючи всі рухи свого пана, їхав за ним, ніби його тінь, і опинився поруч його.

— Невжеж ми отак їхатимемо через цілу ніч? — спитав Плянше.

— Ні, Плянше, бо ти вже приїхав.

— Як, я вже приїхав, а пан?

— Я ще проїду кілька кроків.

— А мене пан кидає тут самого?

— А ти лякаєшся, Плянше?

— Ні! Але я маю зауважити панові, що ніч буде дуже зимна, що застуда спричиняється до ломцю і що льокай з ломцем — біда, а не льокай, особливо ж для такого моторного пана, як ви.

— Якщо тобі зимно, зайди до коршми, онде, і чекатимеш на мене там, коло воріт, завтра, о шостій рано.

— Пане, я з шаноби до вас пропив і проїв екю, що ви подарували мені сьогодні вранці, і в мене тепер не залишається ні шага про той випадок, якби я змерзнув.

— Ось тобі півпістолі. До завтра.

Д'Артаньян зліз з коня, кинув повіддя на руки Плянше й швидко подався, закутавшись у плащ.

— Ой, боже мій, боже мій! Як же мені зимно! — скрикнув Плянше, скоро спустив з очей свого пана, і аби на-