Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/162

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Справді?

— Слово чести! На щастя цього негідника, бо в противному разі я вбив би його на місці, ручусь вам.

— А що ж з ним сталося?

— Не знаю. Він дістав свого й забрався звідси, щасливий, що залишився живий. Ну, а ви, дорогий Д'Артаньяне, як себе маєте?

— Значить, — вів далі свій допит Д'Артаньян, — ви лягли в ліжко через цей удар.

— Так, так, але за кілька день я вже встану.

— А чому ви не звеліли перевезти вас до Парижу? Ви, певно, дуже нудитесь тут.

— Так я й хотів зробити, але повинен визнати, дорогий друже…

— Що?

— Ось що: як ви тільки но сказали, я дуже нудився світом, а в кешені у мене лежали одержані від вас сімдесят п'ять пістолей. Щоб розважитись, я наказав закликати подорожнього дворянина й запропонував йому партію в кості. Він погодився, і сімдесят п'ять пістолей перейшли з моєї кешені до його гаманця. На додаток він забрав ще й мого коня. Ну, а ви як, любий Д'Артаньяне?

— Та що ж, дорогий Портосе, в усіх справах не впіймаєш щастя, — відповів Д'Артаньян. — А ви, видно, не голодуєте тут?

— Та це Мускетон іноді ходить на полювання. — Гей, Мускетоне, — згукнув Портос, — накривай стіл, а поки ми будемо снідати, Д'Артаньян розповість нам, що з ним було відтоді, як він нас кинув.

— З охотою, — відповів Д'Артаньян.

І поки Портос з Мускетоном снідали на повен рот, як люди, що видужують, а до того ж підчас лиха ще й побраталися, Д'Артаньян розказав, як поранений Араміс примушений був спинитися в Кревкері, як в Ам'єні він залишив Атоса на призволяще чотирьох шахраїв, що обвинувачували його в збуткові фалшованих монет, як він сам поранив графа Де-Варда, щоб дістатися до Англії.

На цьому Д'Артаньян скінчив свою сповідь. Додав тільки, що поворотом з Англії привів чотири чудові коні: одного для себе, а решту для своїх товаришів, і що кінь, призначений для Портоса, стоїть уже в стайні готеля.

Тої хвилини ввійшов Плянше й доповів свому панові, що коні перепочили й що надвечір вони можуть добутися до Клермону.

Д'Артаньян заспокоївся щодо долі Портоса й нетерпляче хотів дістати відомості про інших своїх друзів. Він