— Так ви все ж настоюєте на побаченні з ним?
— Більше ніж будь-коли.
— Тоді будьте ласкаві: по сходах праворуч, третій поверх, № 5.
Д'Артаньян кинувся в зазначеному напрямку й побачив надвірні сходи, які ще й тепер можна стрінути по дворах старих готелей. Але дістатися до майбутнього абата було не так легко. Підступи до кімнати Араміса охороняли — у коридорі вартував Базен і заступав йому дорогу тим завзятіш, що по довгому чеканні побачив, нарешті, здійснення своїх мрій.
Зрозуміло, при такому настрою, ніщо не могло стурбувати Базена так, як прибуття Д'Артаньяна, який хотів затягти Араміса у вир мирських помислів, що довго приваблювали його. Отже, Базен поклав стійко захищати двері, заявивши, що пан не вільний, бо провадить благочестиві розмови.
Та Д'Артаньян не звернув жодної уваги на Базенову проречистість і ввійшов до кімнати Араміса.
Араміс, у чорному сурдуті й у круглому, пласкому капелюсі, сидів за довгастим столом, закладеним сувоями паперу та величезними фоліянтами. Праворуч од нього сидів настоятель єзуїтського манастиря, ліворуч — священик з Мондідьє.
На стукіт одчинених Д'Артаньяном дверей Араміс підвів голову й впізнав свого друга. На превелике здивовання Д'Артаньяна, його поява не справила на мушкетера великого вражіння, до того думки його позбулися всього земного.
— Добридень, дорогий Д'Артаньяне, — вимовив Араміс. — Вірте, я щасливий бачити вас.
— І я теж, — відповів Д'Артаньян, — хоч я й не певний, що балакаю з Арамісом.
— З ним самим, мій друже, з ним самим. Але через що ця невпевненість?
— Боюся, чи не помилився я кімнатою. Спершу мені здалось, що я увійшов у квартиру духовної особи. Потім зробив другу помилку, побачивши вас серед цих осіб: подумав, чи не помираєте ви.
Особи в чорному, зрозумівши намір Д'Артаньяна, кинули на нього майже загрозливі погляди, та Д'Артаньянові то було невкміту.
Араміс трохи почервонів.
— Здається, він схаменувся, — подумав Д'Артаньян, — це не погано.
— Це мій приятель позбувся великої небезпеки, — побожним тоном сказав Араміс, показуючи духовним особам на Д'Артаньяна.
