Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/168

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Я той абатик, що читає життя святих і перекладає віршами історію Юдіти.

— А, так, так, пригадав, — глузливо мовив офіцер. — Чого ви від мене хочете?

— Я хочу, щоб ви призначили час для прогулянки зо мною.

— Завтра вранці, якщо ви того бажаєте, і з великою охотою.

— Не завтра вранці, будь ласка, а зараз.

— А ви того рішуче вимагаєте?

— Я настоюю на цьому.

— То ходім. Пані, — звернувся офіцер до дами, — не турбуйтеся. Я маю тільки вбити цього пана й повернуся закінчити другий куплет.

Ми вийшли. Я повів його Паєнською вулицею, саме до того місця, де рік тому, того ж самого часу, він почастував мене компліментом, за який я вам розповідав. Була чудова місячна ніч. Ми витягли шпади, і першим же випадом я вбив його.

— А чорт побирай! — згукнув Д'Артаньян.

Араміс вів далі.

А що співак не повертався до дам, і його знайшли на Паєньскій вулиці з раною від шпади, яка просмикнула його наскрізь, то вирішили, що це я його так обробив. Знявся скандал. Я був примушений на деякий час відмовитися від сутани. Атос, з яким я познайомився під той час, і Портос, що поруч із фехтуванням учив мене деяких хватських прийомів, порадили мене клопотатися про мушкетерський мундир. Король дуже любив мого батька, убитого при облозі Араса, і мене вшанували тим мундиром. Ви розумієте, що тепер для мене прийшов час повернутись на лоно церкви.

— А чому саме тепер, а не раніше й не пізніше? Що з вами сталося, що навіяло вам такі лихі думки?

— Та рана, любий мій Д'Артаньяне, була застереження неба.

— Та рана? Але вона майже цілком загоїлася. Я певний, що тепер вас турбує інша рана.

— А яка ж? — зашарився Араміс.

— У вас, Арамісе, сердешна рана, болісніша та кровотечніша, і її заподіяла вам жінка.

Очі Араміса мимоволі заблищали.

— О, — відповів він, ховаючи своє хвилювання під удаваною байдужістю, — не торкайтеся таких речей. Щоб я думав про це! Щоб я зазнавав страждань кохання! Невжеж, на вашу думку, я збожеволів? Та через кого ж? Через якунебудь гризетку, покоївку, яким я пускав бісики підчас гарнізонної служби?