Ці слова подвоїли нетерплячку Д'Артаньяна, і він почав підганяти свого коня, що й так скакав учвал. Коло одинадцятої ранку побачили Ам'єн. Пів на дванадцяту були коло дверей клятої коршми. Д'Артаньян ступив до коршми, насупивши на очі капелюха, спершись лівою рукою на держак шпади, а правою вимахуючи нагаєм.
— Хіба ви не впізнаєте мене? — спитав він хазяїна, що вклоняючись підходив до нього.
— Не маю чести, ваша ясновельможність, — відповів той, засліплений блиском Д'Артаньянової постаті.
— А-а, так ви мене не знаєте?
— Ні, ваша ясновельможність.
— Ну, тоді я двома словами нагадаю вам за себе. Що зробили ви з шляхтичем, якого два тижні тому насмілились обвинувачити в збутку фалшованих грошей?
Хазяїн пополотнів, бо Д'Артаньян прибрав найгрізнішого вигляду, а Плянше наслідував його.
— О, ваша ясновельможність, не кажіть мені про це, — промовив плачливим голосом хазяїн. — О боже ж мій милий! Як дорого заплатив я за цю помилку. О, я, нещасний!
— Я питаю вас, що сталося з цим шляхтичем?
— Звольте вислухати, ваша ясновельможність, будьте милосердні. Сідайте, будь ласка.
Д'Артаньян, онімівши з гніву та хвилювання, сів, грізний як суддя. Плянше гордовито сперся на його крісло.
— Ось як воно було, — ваша ясновельможність, — вів далі хазяїн, тремтячи всім тілом. — Тепер я пригадую вас, ви зволили уїхати, саме коли почалася нещасна суперечка із шляхтичем, за якого ви кажете.
— Так, це я. Отже, сами бачите, вам нема чого чекати помилування, якщо не скажете всієї правди.
— Вислухайте мене і знатимете достеменну правду.
— Я слухаю.
— Урядові особи повідомили мене, що в моїй коршмі має спинитись відомий фалшивник грошей з декількома товаришами, переобраними ґвардійцями чи мушкетерами. Ваші коні, ваш вигляд, пане, було мені докладно списано.
— Далі, далі! — скорив Д'Артаньян, раптом зрозумівши, звідки йшов цей докладний опис.
— Отже, з наказу урядових осіб, що надіслали мені підмогу з шести салдатів, я вжив належних заходів, щоб захопити гаданих фалшивників грошей.
— Знову! — скрикнув Д'Артаньян, якого дратувало це слово: фалшивники грошей.
— Вибачте, ваша ясновельможність, коли я кажу так, але це саме й виправдує мене. Уряд настрахав нас,
