Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/190

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

чином, я виконую свій обов'язок і разом з тим не буду екіпіруватися.

Портос походжав по кімнаті, заклавши руки за спину і хитаючи головою сказав:

— Я таки здійсню свій плян.

Заклопотаний і недбайливо завитий Араміс мовчав.

З цих гірких фактів легко вгадати, який смуток панував у товаристві.

Льокаї поділяли сумний настрій панів. Мускетон готував про запас сухарі, Базен, завжди побожний, не виходив з церкви, Плянше підраховував мухи у повітрі, а Грімо, якого навіть спільне нещастя не могло примусити перервати мовчанку, зідхав так, що міг розчулити й каміння.

Троє друзів, — Атос заприсягнувся, як сказано вище, не робити жодного кроку задля екіпіровки, — виходили зраня, а поверталися пізно. Вони блукали по вулицях і розглядали кожен кругляк у бруку: чи не загубив хто часом гаманця. Можна було подумати, що вони йдуть по чийомуся сліду, — так уважно роздивлялись вони навкруги.

Портос перший натрапив на щасливу думку, докладно обміркував її і перший же став до роботи. То була людина акції.

Помітивши якось, що він попрямував до церкви Сен-Ле, Д'Артаньян інстинктовно пішов за ним.

Портос ступив у це святе місце, підкручуючи вуси та пригладжуючи борідку, що завжди було в його ознакою завойовничих намірів.

Д'Артаньян увійшов слідом за ним. Певний, що його ніхто не бачить, Портос притулився до колони. Д'Артаньян став з другого її боку.

На ту пору священик казав казання, і в церкві було повно люду. Користуючись з цієї нагоди, Портос почав розглядати жінок. Через Мускетонове пеклування зовнішній вигляд його не виявляв внутрішнього суму. Що-правда, його капелюх був трохи приношений, перо — зблякле, гаптування трохи вицвіле, мереживо — злегка обшнульгане. Але в сутіні всі ці дрібниці були непомітні, і Портос залишався красунем-Портосом.

На найближчій до їхньої колони лаві Д'Артаньян угледів літню досить вродливу жінку, в чорному чепці, жовтувату й трохи сухорляву. Вона сиділа випроставшись і мала неприступний вигляд. Портос раз-по-раз потай скидав на неї оком.

Дама, час-од-часу червоніла й собі крадькома зиркала на легковажного мушкетера, що, зустрівши її швидкий, як блискавка погляд, зараз же починав блукати очима по церкві.