Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/196

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Нехай так“. — Плянше, як ведеться цьому симпатичному панові Де-Варда? Він ще не помер?

— Ні, пане, йому ведеться настільки хороше, наскільки може бути хороше людині з чотирма ранами на тілі. Адже ви, — не ображаючи вас скажу, — проштрикнули цього милого пана чотири рази. Він дуже знесилив, утративши майже всю кров. Як вже я доповідав вам, Любен не впізнав мене і розказав з початку до кінця про всю вашу пригоду.

— Дуже добре, Плянше; ти — король льокаїв. Тепер сідай на коня і давай наздоганяти карету.

Це взяло небагато часу. За п'ять хвилин вони помітили екіпаж, що спинився на звороті. Біля дверців карети стояв розкішно зодягнений верхівець.

Розмова міледі й верхівця була така жвава, що Д'Артаньян спинився з другого боку карети, непомічений ніким, опріч гарненької покоївки.

Розмова точилася англійською мовою, якої Д'Артаньян не розумів. Проте, з інтонації юнак здогадався, що красуня-англійка кипіла гнівом. Вона закінчила побачення жестом, який не залишав сумніву щодо характеру розмови. Жест той був удар віялом і такий дужий, що ця жіноча оздоба розсілась на тріски.

Верхівець зареготав і своїм сміхом призвів міледі до розпачу.

Д'Артаньян подумав, що прийшов час втрутитися. Він під'їхав до протилежних дверцят і, поштиво скинувши капелюха, сказав:

— Дозвольте мені запропонувати себе до ваших послуг, пані. Мені здається, цей кавалер розгнівав вас. Скажіть лише слово, і я вважатиму за обов'язок провчити його за брак чемности.

По перших же словах міледі повернулася й здивовано глянула на молодого чоловіка.

— Пане, — відповіла вона гарною французькою мовою, — я охоче вдалася би до ваших послуг, як би особа, що надокучає мені, не був мій брат.

— Вибачте мені, пані, — сказав Д'Артаньян  — ви ж розумієте, я не знав цього.

— А чого цей жевжик всмикується куди його не просять? — скрикнув, схилившися до дверцят верхівець, що його міледі узвала своїм родичем. — Чого він не їде своєю дорогою?

— Сами ви жевжик, — відгукнув Д'Артаньян, і собі нагнувшись до шиї коня та відповідаючи через дверцята. — Я не їду своєю дорогою тому, що мені довподоби стояти тут.

Верхівець кинув своїй сестрі кілька англійських слів.