склянки. Він наповнив дві склянки й жестом запросив Д'Артаньяна випити.
Д'Артаньян добре знав, що одмовити англійцеві випити — це значить образити нього; тому він підійшов до столу й взяв другу склянку. Він не спускав з ока міледі й в свічаді побачив, як змінилася вона на виду. Певна, що на неї не дивляться і ніхто не бачить на її обличчі почуття, дуже подібного до жорстокости, вона завзято кусала свою хусточку.
Маненька гарненька покоївка, яку Д'Артаньян помітив давніше, увійшла в кімнату. Вона сказала кілька слів англійською мовою лорду Вінтерові, і той, пославшися на невідкладну справу, попросив у Д'Артаньяна дозволу залишити його й доручив сестрі дістати йому в гостя пробачення.
Д'Артаньян стиснув руку лордові й повернувся до міледі. Її обличчя з дивовижною швидкістю набуло свого звичайного приємного виразу, і лише кілька червоних плямок на хустці свідчили про те, що вона кусала губи аж вкров. А губи в неї були чудові, скидалися на корали.
Розмова повернула на веселе. Міледі, здавалось, цілком заспокоїлась. Вона розповіла, що лорд Вінтер доводився їй діверем, а не братом, що вона побралась з молодшим його братом, який залишив її вдовою з дитиною. Ця дитина — єдиний спадкоємець лорда Вінтера, якщо лорд не одружиться. Це дало Д'Артаньянові на розум, що життя міледі було вкрите серпанком тайни, та він не бачив ще нічого крізь той серпанок.
По півгодинній розмові, він пересвідчився, що міледі була йому землячка: вона говорила такою чистою й елеґантною французькою мовою, що в цьому неможна було сумніватися.
Д'Артаньян наговорив їй люб'язностей й запевнював у своїй відданості. Ця балаканина нашого ґасконця викликала приязну усмішку в міледі. Настав час відходити. Д'Артаньян попрощався з міледі й пішов з вітальні найщасливішим з людей.
На сходах він зустрів гарненьку покоївку. Проходячи повз юнака, вона штовхнула його й, почервонівши до сліз, перепросила таким приємним голосом, що тої ж хвилини дістала пробачення.
Назавтра Д'Артаньян прийшов знову. Прийняли його ще люб'язніше, ніж напередодні. Лорда Вінтера не було там, і цілий вечір його розважала сама міледі. Вона, здавалось, дуже зацікавилась ним, питала в нього, звідки він родом, хто його друзі та чі не гадає він вступити на службу до кардинала.
