Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/205

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Д'Артаньян, що, як на юнака в двадцять років, був, ми знаємо, дуже завбачливий, згадав про свою підозру проти міледі. Він озвався про його еміненцію з великою пошаною й сказав, що радше пішов би у ґвардію кардинала, ніж королівську, якби був знайомий із паном Де-Кавуа так, як із паном Де-Тревієм.

Міледі зовсім спокійно змінила розмову й щонайбайдужнішим тоном спитала Д'Артаньяна, чи не був він часом в Англії.

Д'Артаньян відповів, що пан Де-Тревій відряджав його для купівлі коней і що він навіть привіз звідти чотири штуки їх. Підчас розмови міледі двічі чи тричі кусала собі губи: вона мала справу з ґасконцем, а обдурити ґасконця нелегко.

Того ж часу, як і напередодні, Д'Артаньян ретирувався. У коридорі він знов зустрів гарненьку покоївку Кеті. Вона кинула на нього таким ласкавим оком, що не зрозуміти її погляду було неможна. Та зацікавлений панією, Д'Артаньян не звертав уваги на покоївку.

Д'Артаньян відвідав міледі так само завтра і позавтра. Щовечора міледі приймала його все ласкавіше.

Кожен раз то в передпокої, то на сходах, то в коридорі він надибував гарненьку покоївку. Але, як ми вже казали, настирливости бідної Кеті Д'Артаньян навіть і не помічав.

Не гаяв дурно часу й Портос. Він учащав до жінки судового. Його наради з цією поважною дамою закінчилися тим, що вона обіцяла Портосові позичити вісімсот ліврів та ще коня й мула, які матимуть за честь нести до слави мушкетера і його льокая.

 

 
РОЗДІЛ II
 
СЛУЖНИЦЯ Й ПАНІ
 

Д'Артаньян чимраз більше закохувався в міледі й щодня приходив до неї. Самовпевнений ґасконець не мав сумніву, що рано чи пізно, а вона й собі покохає його.

Одного вечору Д'Артаньян прийшов до міледі радісний, як людина, що чекає на здійснення своїх рожевих мрій. Коло воріт він спіткався із служницею. На цей раз гарненька Кеті не задовольнилася тим, що, проходячи повз Д'Артаньяна, штовхнула його, а ще й ніжно взяла його за руку.